Як стати життєрадісною?
Коли мама розвелася з татом, ми стали жити з вітчимом. Він часто їздив по заробітках. Старався нас любити, балувати солодащами. Але багато комплексів заклав в мені. Часто в нас були сімейні розмови (з виховною ціллю), які майже завжди закінчувалися моїми слізьми. Він постійно повчав мене своїм грубим тоном, майже криком, постійна критика... Я в цій ситуації завжди замикалася, страшний ком в горлі, сльози... А потім я закривалася надовго в своїй кімнаті... Плакала в подушку...
В школі я була тихою, замкнутою, мало з ким дружила. Величезний страх ще зі школи виступати на публіці. Цей страх мене супроводжував і в інституті, і зараз по життю. Я боюся різних масових заходів, де б мені довелося щось говорити на людях. Сказати якийсь тост чи привітання наприклад. Я почуваю себе нереалізованою, не знаю чим зайнятися в житті, я живу як масці... Від цього повна апатія, шкода своїх дітей, що не можу їм показати радості життя...
Пробувала займатися самостійно собою, допомагало на деякий час. Тепер вже затяжний кризис. Проблеми з дитинства йдуть за мною як тінь. Відчуваю, що потрібна допомога психолога.
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.