Глибока криза і відчай

В мене страшенне відчуття безвиході.
Ситуація така. Я весь час була людиною для якої на першому місці сім'я. Так склалося що через ментальні проблеми я не можу знайти роботу. І подумала що так як чоловік заробляє, можу займатись сімєю. Зараз загострились проблеми з чоловіком. Він каже що хоче розводитись, що я для нього тягар. Що повагу треба заслужити. Що я своєю турботою на нього давлю. Я роблю величезну кількість зусиль щоб йому було комфортніше зі мною.
Раніше ми сварилися. Він говорив на емоціях образливі речі і я все списувала на емоційність і необдуманість. Але кілька тижднів тому він спокійно сказав що не кохає, ми занадто різні і треба було зразу розходитися ще коли ми зустрічались. А він не міг наважитись і мене кинути.
Я не хочу кидати його бо дуже кохаю. Не знаю кажуть що то криза 7 років може бути. Але від того знання не легше.
Коли він сказав що не кохає, та розмова закінчилася тим що він ридав в моїх обіймах, бо сказав що йому страшно залишатись самому. Я думаю що він нічим не горить тому шукає емоційного наповнення таким чином. Але в будь якому випадку мені нестерпно. Бо він і не кидає мене і не цінує. Каже що жити зі мною нормально і він може так прожити до старості, як його батьки.
Він важко переживає конфлікти і дуже ретельно оберігає свої границі. Каже що егоїст і йому так добре. Що лиш я проблема. Каже що конфліктів не має бути, а раз вони є то треба розводитись бо вже за 7 років мали вичерпатись. Каже що ніколи не зміниться і не хоче заради нас.
Він хоче щоб я взяла на себе відповідальність в цьому рішенні. Але не я його маю приймати!
Скажіть чому люди можуть жити з іншою людиною, задовольняти свої потреби але не відчувати вдячності і цінності? Невже треба втратити все щоб відчути цінність? Це стається з тими людьми які живуть по інерції і так як легше? А як бути мені?
До психолога на консультацію. він відмовляється йти. Я не працюю тому теж не можу.
Порадьте як бути в такій ситуації, так як живу в безвиході і відчаї.