Закохалась як підліток.

Доброго вечора.
Зустрічаюся я з вересня з хлопцем. Все наче добре, але... Він то на одне питання у відповіді увилює, то на інше... Спочатку навіть ледь випитала в нього звідки він родом. До цих пір не знала ким він працює, який в нього рід занять. Але весь час говоре що на роботі в нього багато метушні, працює він майже без вихідних, і часто з ранку до пізнього вечора. Так що бувало таке що ми з ним не зізвонювались більше тижня, мовляв багато роботи.
І от прийшов час що я не витримала і почала творити дурниці... Я усвідомлюю що повела себе тупо, інфантильно, і по відношенню до нього з моєї сторони це був просто винос мізків. Просто не було в мене довіри до нього і я написала що раз так то все, я рву ці стосунки...
Після чого зустрілася з ним щоб забрати в нього дещо своє та віддати йому його. А він такий, не втрачаючи самоконтролю просто обняв мене і сказав "я працюю там то там то, якщо тобі це так було потрібно знати, і якщо ти ж сама так вирішила і за мене і за себе то як хочеш."
Я ще трішки постояла біля нього мовчечки в сльозах і соплях... Він говоре: "Ну то добре... Не хоч іти значить я піду. До зустрічі."
Такий самовпевнений! "До зустрічі"!!!
Але він був правий, я не витримала і через день подзвонила йому. Але в розмові він був байдужий, мовляв ти мене кинула а тепер щось від мене хочеш... Каже: " так, я сказав до зустрічі... можемо зустрітися кави попити якщо захочеш. І все."
Питання ось в чому: Я знаю що була ненормальна зі своїми істериками. А він взагалі нормальний зі своєю скритністю? Що я взагалі мала думати??? Лише те що він одружений, і в нього троє дітей... Чого він оце тепер дується і випендрюється як баришня? Він же насправді не хоче завершувати ці стосунки, як і я не хочу цього. Чи все таки йому байдуже, і мені готуватися до того що це вже дійсно кінець? (Як виявилось, після того коли я дізналася де саме він працює, він мене ні в чому не обманював. Просто він дійсно одружений на своїй роботі) Але я ніяк не можу налаштуватися і змиритися з тим що ці стосунки вже завершені. Це мені заважає спати, і заважає сконцентруватися на своїй роботі. Як впоратися з емоціями? Що мені з собою зробити щоб в мене пропало бажання писати йому і дзвонити?