Чи може розвинутись окр на фоні втрати вагітності на пізньому терміні

Доброго дня. Проживаю наразі втрату дитини на 8 м вагітності. Малюк помер в утробі. Спочатку плакала, страждала, перестала нормально їсти і спати, закрилась в собі, не хотіла нікого бачити і ні з ким говорити, окрім декількох рідних людей. На цьому фоні з’явилась і фобія виходити в люди і боязнь зустріти когось із знайомиху місті. Потім, десь після місяця з трагедії, з’явились раптово погані думки, які важко викинути з голови. При цьому виникає дуже сильна туга на душі, але вже наче не за дитиною, а просто тривожність, відчуття страху і т д. Почала боятись гострих предметів, всі ножі ховаю подальше, боюсь йти на кухню готувати їсти і т д. Це із-за того, що з’являються погані думки, що цим предметом , я можу завдати шкоду іншим, наприклад своєму чоловіку. Оскільки він постійно зі мною, то найбільше таких асоціацій виникає саме до нього. Простими словами у мене виник страх, шо я можу вбити свого чоловіка. Ось пишу про це і вже страшно. В голові навіть виникає якась картинка, як це могло б бути, але не до кінця, можливо із-за того, що я намагаюсь відразу ці думки відкидати, але сказати, що вдається, не можу. Ці думки мене з’їдають, подібних багато. Я вже не страждаю за дитинкою, я вже борюсь із собою, із своіми думками. Боюсь, шо можу бути небезпечна для оточуючих. Також, коли мені пропонують кудись поїхати відволіктись, то у мене відразу страх , шо все може закінчитись погано. Наприклад, якшо поїдемо на море, то потонемо там. Разом або хтось один із нас. Як з цим жити і вернутись до нормального життя поки не знаю. Допомагає Біфрен трохи заспокоїти думки і заснути. Спати можу тільки при телевізорі, темноти боюсь. При цих думках, не має ритуалів, я їх собі не придумовую. Але вичитала в Інтернеті про окр і в плані нав’язливих думок, десь сходится з тим, шо відчуваю я. Скажіть будь ласка, чи це може бути таке, шо на фоні сильного стресу від втрати дитини, в мене міг розвинутись цей діагноз? Чи можливо я помиляюсь і це шось інше? Який вихід з цієї ситуації? Я дуже хочу бути знову нормальною життєрадісною людиною, адже дуже хочу дітей, а як планувати наступну вагітність з такими думками не знаю. Заздалегідь вдячна за відповідь