В мене неадекватні реакції на різні події

(Заздалегідь вибачте мене за не дуже гарну українську, нема змоги розмовляти нею, тому хоча б пишу тексти українською)

Доброго вечора, тільки що змогла усвідомити та встановити свою проблему, через яку погіршуються мої відносини з близькими мені людьми та колегами. Справа в тому що я певно песиміст, бо коли мене просять щось зробити на кшталт походу до магазину, або прогулянки це викликає в мені бурю негативних емоцій. Така поведінка в мене певно була завжди, ще з шкільних років точно. Зроблю невеличкий приклад щоб було трішки більш зрозуміло. Нещодавно я один день працювала як офіціантка в невеличкому готель-ресторані, так би мовити допомогла на роботі, то був стіл на тридцять осіб, усі були чоловіки та якісь там священики. З самого початку настрій був жахливий бо я запізнилася (це теж одна з моїх слабких зон, не було і дня коли би я не спізнювалась) на десять хвилин чим трохи розлютила мого директора, але не фатальна помилка для мене. Все вже було готово, гості почали заходити до зали, а я намагалась хоч якось узяти себе до рук та зібралися на роботу. Але мені вже так все було ненавистно в цій роботі була неймовірна роздратована, та розлючена, мене нервувало просто усе і всі, але так як я була офіціанткою намагалась тримати лице, тому виходячи до зали посміхалася, пішов робочий процес, інколи я трішки косячила, на що звертала увагу моя колега та виправляла мене, але в цілому все йшло непогано, я заспокоїлась, і вже під середину обіду бігала по залі разносячи іжу з цілком справжньою усмішкою з відчуттям що все добре і вечір проходить непогано.

Так що ж в все ж таки зі мною не так?? Я постійно спочатку дуже агресивна і зовсім не хочу нікуди йти і нічого робити, а потім навпаки радію тому що все ж таки погодилася та пішла. Це проблемно, бо колеги часто бачать мій настрій і вважають що я незадоволена роботою і вона мені зовсім не подобається, хоча насправді я отримую від неї задоволення. Просто певно я їжак який з початку завжди злий а через деякий час добрішає.