Live:
Виктория Владимировна Носенко
Виктория Владимировна Носенко 11 hours тому: «Добрый день. Поддерживаю вышесказанное коллегами. Больше склоняюсь к версии, что ситуация с партнером актуализировала психологическую травму обесценивания. Поэтому, Ваша психика ищ»
question author 12 hours тому: «Реакція на відповідь № 391490 для Володимир Анатолійович Тарасенко Год я чувствовала себя нормально, созванивалась с ним ежедневно но он по телеф»
Марта Калина
Марта Калина 17 hours тому: «Добрий день! Те, що з вами сталося (небажані дотики, обмацування інтимних зон, чи погладжування проти вашої волі), це сексуальне насильство, І в цьому немає вашої провини. Ви були»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Rubi Age: 25

Эмоциональная недоступность

Не могу построить отношения. Нравятся те, кто недоступен, кого надо добиваться, получать одобрение. Обычно они холодные, скупые на эмоции. И когда мне не отвечают взаимностью, я очень страдаю и мне больно, будто со мной что-то не так, будто я не заслуживаю внимания, что я не могу нравиться, что смешно было думать, что я вообще кому-то нравлюсь. Будто я не достойна любви. Просто это какая-то закономерность. Когда мне кто-то понравиться, я могу делать какие-то шаги навстречу, но когда я вижу что навстречу мне ни шага это неприятно, я не понимаю, что я сделала не так. Но когда я вижу что человек оказывает другим внимание, но не мне, это задевает. Очень задевает. Другие достойны внимания, а я нет? Как так. Просто зачастую мне нравяться те, кому я не нравлюсь. Почему так может происходить? Почему так хочеться заслужить чье-то расположение? Я ведь не должна заслуживать чью-то любовь. Тогда почему кажеться, ну вот еще немного усилий и все, на меня обратят внимание, какой я бриллиант, и я понравлюсь, и будет мне счастье. Но почему то мои усилия не увенчиваються успехом. Усилия не значит, что я не даю прохода, вовсе нет. Я пытаюсь показать себя с лучшей стороны. Показать свои достижения, стараюсь быть лучше, умнее, красивее, чем прежде. Но это какая то гонка, что нету никакого удовлетворения, скорее разочарование. Видимо даже если прямо не говоришь, то все равно заметно что кто-то нравиться. А чем больше хочешь понравиться, тем больше это раздражает других. Никто не любит и не ценит тех, кто пытаеться угодить. Так как же быть? Если бы можно было контролировать, кто нравиться, кто нет, но не получаеться этим управлять. У всех схожий типаж. После того, как я не получаю, что хочу, запускаеться какое-то состояние, очень плохо. Ступор. Не могу ничего делать и не могу нормально сконцентрироваться. Чувство ненужности, брошенности, будто я странная и поэтому со мной не хотят общаться, будто я не такая как все и я одна такая на свете, никому ненужная, не достойная внимания, общения, неинтересная, бесполезная, а других все хорошо, что кто-то кому-то нужен, что другие нормальные, что у других лучше жизнь и с ними все общаються и они заслуживают внимания. А вот я ничего не заслуживаю. Недостойна. Хуже других. И кому я вобще нужна. Ощущение пустоты, тревоги, одиночества. И ощущеие будто все усилия напрасны. Почему так происходит и что можно с этим сделать? Может есть книги на эти темы? Спасибо за ваше внимание к проблеме и за ваши советы!
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?