Романтизація стосунків

Добрий вечір. Років десь з 9-10 мені завжди подобалися герої серіалів. В дитинстві, а потім у підлітковому віці я думала, що от виросту і буде і у мене такий чоловік. Але мої фантазії розбилися об реальність. Я так і не зустріла чоловіка, який би був надійним і готовим брати на себе відповідальність. Мені навпаки зустрічалися хлопці, які хотіли, щоб я була головною в парі, хотіли, щоб я приймала рішення і за нього і за себе (той же, який знав чого хоче від життя і самостійно приймав рішення, мене не кохав, а просто приймав моє кохання). Я розумію, що марно чекати принца на білому коні. Ті хто мене близько знають кажуть, що я занадто романтична і живу в фантазіях та ілюзіях. Але чому всі дивляться ті ж серіали, що й я, але зрештою виходять заміж за звичайного чоловіка, який звішує все на жінку і не проявляє інтересу до сім’ї і жінки задоволені таким життям? Чому я так не можу? Мені постійно кажуть, що мені вже треба виходити заміж, але я не хочу жити так, як ті, що мені це радять. Майже у всіх сім’ях, які я знаю за все відповідає і керує жінка. Чоловік без жінки сам ніколи нічого не вирішує, погоджується з нею у всьому (не радиться, а саме погоджується), схиливши голову. В деяких жінка навіть кожного дня вибирає в чому чоловік піде завтра одягненим на роботу. Може для когось це і нормально, але для мене це неприйнятно. Я вважаю, що чоловік у 30+ років може сам підбирати собі одяг.
В моєму оточенні жінки в основному виходять заміж, бо вже вік підпирає, або жінка хоче дітей і про любов до чоловіка не йдеться. Ті ж одиниці, що вийшли заміж по любові отримують від чоловіка натомість тільки побут (в основному без його допомоги), часто навіть якісь докори і образи з його боку, знаючи, що вона його любить, а тому стерпить. В мене складається таке враження, що взаємного кохання взагалі не існує і це такий класний хід придуманий сценаристами для рейтингу серіалів, а в справжньому сімейному житті існує лише побут і постійне вирішення проблем. Чому мені хочеться якогось безумовного кохання з обох боків у парі, а в звичайних стосунках живуть разом, бо взаємно вигідно («бо вона гарна господиня, дбає про дітей», «бо він гарно заробляє», «бо пора заводити дітей» і т.д.? Я знаю багато таких пар. Але чому всіх моїх знайомих влаштовує таке сімейне життя, а мені хочеться якийсь нереальний кіношний видуманий сценарій відносин, хочеться переживати бурю емоцій? Допоможіть зрозуміти, чому серіали дивляться всі, а зачепило так тільки мене?