«До психологічного зростання веде усвідомлення теперішнього без втечі в м...»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: 137vy Age: 19

Що зі мною не так?

Все своє життя я намагалася бути в усьому кращою, щоб мама не переживала про те що в неї не виходить мене виховувати, бо батька в мене немає і їй одній важко. Я відмінно навчалася в школі намагалася бути компанійською але однокласники завжди були завжди до мене негативні і часто цькувати мене і мені доводилося і морально і фізично відбиватися від них, розмовляли зі мною тільки щоб я дала списати, мені було не шкода, бо я хотіла з ними дружити, але через те що я не модно вдягалася і краще за них вчилася вони були відсторонені. Коли настав час обирати ВНЗ, думки моєї сім\'ї розділилися, дядько наполягав щоб я вступила в мед, мама з бабусею були за педагогічний, а я сама хотіла на архітектора або піти в напрям музики, та всеж я обрала педагогічний бо не хотіла щоб мама розчарувалася в мені, після чого дядько почав казати що я нічого не доб\'юся, вишу в мами на шиї і що мені взагалі час жити самостійно й шукати роботу. І ось я переїхала в інше місто на навчання але після того як мама дізналася що я шукаю роботу вона заборонила мені десь працювати щоб в мене був час на навчання і щоб я ще хочаб трохи по була дитиною. У всіх моїх подруг уже є відносини та стосунки, я по доброму заздрю їм двом, але розумію що з моїм характером ніхто не впорається, бо все по дому можу я зробити сама від елементарного, помити посуд, до того щоб зробити ремонт, відремонтувати розетку і т.п., бо з мамою ми це часто робили вдвох. Дуже довгий час в мене були проблеми з самооцінкою і тепер я намагаюся виглядати та поводити себе максимально життєрадісно на публіці, щоб ніхто не бачив моєї слабкості, бо як тільки я дам слабину знайдуться ті хто захоче мене добити, через це я вже загубила саму себе. Після того що відбувалося в школі я не хочу знову стати сірою плямою в колективі і беру участь у всіх заходах які тільки можливі щоб тільки мене не забули. В цей же час мені треба встигати з навчанням, коли я не потрапила в рейтинг на стипендію в мене була панічна атака, бо слова мого дядька били відлунням в моїй голові мені здавалося, що я всіх підвела, що я ні на що не спроможня і що він був правий в тому, що я нічого не доб\'юся. Зараз в мене постійні істерики на фоні того, що я роблю занадто мало, що всі очікують від мене більшого, а коли навіть близькі люди мені пишуть в месенджери я можу ігнорувати їх днями бо в мене немає сил і настрою їм відповідати, і мені постійно доводиться видавлювати з себе посмішку, щоб всім довкола здавалося що в мене все добре. Що я роблю не так, чи взагалі заслуговую спілкування з людьми? Мене часто відвідують думки про суїцид, також часто задумуюсь про те, що деяким людям було б краще без мене, я загубилась сама в собі, допоможіть мені, будь-ласка....
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?