Live:
question author 6 hours тому: «Реакція на відповідь № 391314 для Людмила Петровна Колесник Дякую за відповідь і допомогу»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 6 hours тому: «Вітаю ! Насамперед хочу сказати: те, що з Вами зараз відбувається, — нормальна реакція психіки на надзвичайно сильний стрес. Коли людина чує діагноз "рак", мозок нерідко переходит»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 9 hours тому: «Доброго дня. З цим впоратися можливо лише так як Ви в розповідаєте. Розуміючи, що є ніби дві частини Вас. Одна раціональна, реалістична, яка бажає знайти реальну работу та працюват»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Божена Age: 15

Не знаю как объяснить

Здравствуйте. Меня зовут Божена. Уже где-то 3 года замечаю по себе,что у меня наверное депрессия. Я не уверена. Может,это все иза телефона,как говорила моя мама. Уже во всем сомневаюсь и не уверена. Но на протяжении этого времени,есть желание умереть. Сейчас,к счастью,такие мысли меня не добивают. А может,я привыкла уже. Какое-то время себя резала. Да и сейчас иногда чувствую даже физически раздражение в руке,как будто мне нужно себя порезать,что бы раздражение ушло. Но,я сдерживаю себя максимально,уже 3 месяца не режу себя,и это меня радует. Порой замечаю по себе,что когда я злюсь,то я часто хочу плакать. Но я всегда сдерживаю свои слёзы. На маму часто могу хамить,но потом мне ужасно стыдно за себя,и я чувствую сильную вину. Просто,моя мама очень добрая,и всегда что то мне покупает. Но мама и одновременно постоянно кричит за каждую ошибку. Иза этого,я часто чувствую ненависть к ней и любовь,что удручает очень меня. Иногда так же,при гневе,или при сильной грусти,мой мозг невольно представляет,как я начинаю разбрасывать все вещи,разбиваю всю посуду,а потом начинаю биться об стол до смерти. Не знаю,почему так..
Так же,я замечаю,что я часто ревную. У меня есть младший брат. Мама уделяет нам обоим много внимание одинаково. Но я всегда чувствую себя таким маленькой, капризной девочкой,которая требует всего внимания. Особенно,я люблю когда меня гладят по голове. Может,потому что папы фактично нету,а в детстве,мама всегда была на работе,и воспитывали меня 2 старшие сестры.
Ещё,у меня нету отдельной комнаты. Так что я редко остаюсь одна. Но как я остаюсь одна,я сразу хочу плакать. Я всегда так же чувствую,что я должна ценить моменты с другими людьми,ведь я не знаю,когда кто то умрёт. У меня всегда есть котики. Подбираем бедняжек, которых выкинули. Но много котиков умерло,или просто пропали,что очень давит на мою психику. Ещё+ мой друг умер на войне,и мой учитель. Иза этого у меня всегда повышенная тревожность,не хочу принимать то,что я увижу смерть других людей,меня даже сейчас от этого трясет. Это вроде все,что я хотела сказать. Это очень кратко,но как раз те проблемы, которые мне не дают покоя.
Я бы много чего ещё написала,но думаю,пока что достаточно.
Спасибо,если вы заметили. И заранее извиняюсь,если были грамматические ошибки. Удачи вам!!!
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?