Question by:
Славік
Age:
31
Просто виговоритись
Хвилюють суїцидальні думки просто не знаю, що робити з своїм життям. На даний момент військовослужбовець вже 3 рік як армії від початку війни. Мені вже 31 рік, а я на жаль так і реалізував себе в житті. Ні у особистому житі, ні у інших сферах життя. Я розумію, що війна тут ні до чого, просто можливості змінити житя та і стабільності від якої можна відштовхуватися в моєму житті не має. Якщо задуматися так було завжди, я був тихою, сором'язливою, замкнутою і зручною дитиною. Тому не дивно, що і друзів у мене тільки пару чоловік і з тими життя розвело різними дорогами. Час іде, а все стає тільки гірше. Всі свої риси я зі шкільних років забрав з собою у доросле життя. Завжди слухався матір: погана компанія, ти не такий, ти мусиш вчитися, головне це навчання. Уникав багато чого, щоб зберегти нерви батьків, пару раз напивався коли був молодший(це для них було аргументом мене контролювати і не пускати нікуди, але це не від хорошого життя постійні тривоги і стрес через все), після цього перестав гуляти коли був у батьків вдома, взагалі будь-які виходи на люди. І зараз стає важко коли не робив те що хотів, а слухав батьків.
Не пішов вчитися туди куди хотів, сказали це не професія. Хотів іти вчитися після 9 класу не дозволили сказали ти не знаєш чого хочеш. У 17 років після школи хотів іти на роботу, сказали я маю вчитися. Та і 5,5 років навчання були напевно найгіршим періодом хотів кидати не раз просто не подобалось і не бачив сенсу, але куди ти маєш довчитися, ти пішов вчитися. Заочна форма навчання не приймалася також, яке це навчання. Так само і робота, як ти будеш вчитися. І як результат роки які мали бути найкращими стали найгіршими та і будь-які бажання пропали, толку хотіти як всерівно нічого не можна. Занижена самооцінка м'яко кажучи, поява соціальної тривожності "головне в житті" - що про тебе подумають інші. Була зустріч однокласників після школи я туди не пішов, бо було просто стидно за своє життя. Нічого я хорошого в йому не бачив.
Просто виговоритись, бо навряд можна всі ці проблеми, які збирались роками вирішити так швидко і без стабільності у житті
Не пішов вчитися туди куди хотів, сказали це не професія. Хотів іти вчитися після 9 класу не дозволили сказали ти не знаєш чого хочеш. У 17 років після школи хотів іти на роботу, сказали я маю вчитися. Та і 5,5 років навчання були напевно найгіршим періодом хотів кидати не раз просто не подобалось і не бачив сенсу, але куди ти маєш довчитися, ти пішов вчитися. Заочна форма навчання не приймалася також, яке це навчання. Так само і робота, як ти будеш вчитися. І як результат роки які мали бути найкращими стали найгіршими та і будь-які бажання пропали, толку хотіти як всерівно нічого не можна. Занижена самооцінка м'яко кажучи, поява соціальної тривожності "головне в житті" - що про тебе подумають інші. Була зустріч однокласників після школи я туди не пішов, бо було просто стидно за своє життя. Нічого я хорошого в йому не бачив.
Просто виговоритись, бо навряд можна всі ці проблеми, які збирались роками вирішити так швидко і без стабільності у житті
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
