Гіперчутлива, уразлива дитина, часто надемоційна реакція на незначні проблеми, як допомогти справлятися з образами, невдачами?

Доброго дня! Дитині 5,5 років. Хлопчик чутливий, емпатичний, плаксивий та постійно на все ображається. Підскажіть, будь-ласка, як допомогти йому справлятися з образами, невдачами, несправедливістю, яка інколи може траплятися, екологічно переживати свої емоції тієї самої образи? Попереду школа, він обов'язково стикнеться з купою неприємних ситуацій. На даний момент я вже боюся ходити на дитячі майданчики, зустрічатися з кимось, щоб діти погралися, тому що кожен раз там з дітьми трапляються навіть незначні ситуації, через які він занадто переживає, сильно плаче, не може заспокоїтись і нам доводиться йти додому на стресі та з зіпсованим настроєм. До прикладу: на дитячому майданчику побіг до знайомих діток, які в шось гралися, я на 10 секунд втратила його з виду, через цей же час він прибігає з істерикою, плаче, всхлипує, починає закашлюватись від сліз, я дуже сильно злякалась, подумала, що сильно забився, вдарився, може головою, не можу заспокоїти, навіть попідходили інші мамочки, що нічого такого не бачили, щоб щось трапилось. В підсумку, виявилось, що хлопчик, один з тих, до кого він підбігав, сказав йому, що він маленький (а хлопчик цей на 2 роки молодший, та на 2 голови нижчий) і одразу образившись, навіть не намагаючись сказати, що я взагалі-то старший, він впав в істерику. Я розумію, що незначні проблеми для дорослих, для дитини ці проблеми можуть бути значущими, але не в таких же масштабах. Інша ситуація: почав гратися зі своєю подружкою в камінь, ножиці, бумага, і він виграв, але в моменті, коли подружка побачила його предмет, вона свій одразу змінила на інший, щоб виграти самій, і все він схопив істерику, зі словами так не чесно: сльози, всхлипи, йому починає не вистачати повітря, потрібно хвилин 20 напевне, щоб він заспокоївся, а потім він ще з образою постійно це згадує. І таких ситуацій у нас купа. Я вже сама емоційно виснажена. Я не знаю, як його заспокоювати, мені здається ніякі слова йому не допомогають, як навчити не реагувати так емоційно, а вирішувати розмовою? Як знайти причину такої поведінки? Можливо ми, як батьки, щось робимо не так? У нас повна сім'я, до мене він сильно прив'язаний, але з татом також є зв'язок, останнім часом малий постійно питає: Чи любимо ми його, хоча і без питання ми завжди говоримо, як любимо, обіймаємо!