Розлучення

Добрий день! З початку війни я з дітьми виїхала в іншу країну. Спочатку все було добре. Потім почалися сварки. Чоловік допомагав нам перші пів року, потім я все тягнулася сама. 2,5 роки в мене не було можливості приїхати до нього, т.я. я знаходжусь дуже далеко. Рік тому в момент сварки сказав, щоб я розлучалася з ним. Я дуже образилась, т.я. я не отримала підтримки від нього. Посварилися сильно, наговорили один олному багато поганого. Після цього стало ще гірше, бо в країні, де ми знаходимось почалися боцові дії, а він мені не дзвонив через образи. Через деякий час він спробував помиритися, я відмовилась. Рік я лише писала йому про дітей, відправляла фото, поо себе не розповілала. Бо було дуже важко від того, що близька людина не змогла подзвонити мені, коли я і діти були в небезпеці. Кілька разів я дзвонила йому і казала, що ми я його чекаю, як батька моїз дітей, а потім будемо обговорювати. Нещодавно він почав мені натякати на розлучення. Ми поспілкувалися, він звинувачує мене в усьому. Так, я визнаю, що дуже довго мовчала, лише писала та відправляла фото дітей. Він спілкувався з дітьми. Я була дуже ображена, що він не допомагав, не дізнавався чи є в нас їжа, чи живі ми, чи здорові, лише писав дитині, що він нас дуже любить. Один раз сказав сину, що в нього більше немпє батька. У сина була істерика. Я не згадую при чоловікові свої образи, бо це немає сенсу працюю над ними. Чоловік сказав, що хоче розлучення і рішення він не змінить. На розлучення не подає, каже, що йому потрібен час, щоб заспокоїтися та зібратися з думками. Потім розказав, що він постійно плакав, приймав антидепресанти і хотів покінчити життя самогубством (звинувачуючи мене, що це була моя мрія).Я звернутися до психолога, він відмовився. Я прийняла його рішення. Попросила обговорити всі нюанси розлучення. Він відмовляється, каже, що йому потрібен час. Попросила поговорити з дітьми та родичами. Теж проти. Каже, що я його зламала, він подасть документи тоді, коли захоче. Зараз я відчуваю величезну провину за його стан. Як не відчувати вину? Як відпустити людину? Я розумію, що це кінець, але так страшно, бо раніше він був прекрасним чоловіком та батьком. Як не боятись розпочати життя в чужій країні з двома малими дітьми самій? Навіщо тягнути з розлученням?