Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 1 day тому: «Ваша ситуація, на жаль, не рідкість. Вагітність – стрес для організму, а така непроста життєва ситуація – подвійний стрес для Вас. Сльози, апатія, неможливість ясно мислити, сильн»
Інна Олегівна Горошко
Інна Олегівна Горошко 1 day тому: «Вітаю! "Я така не щаслива, хоча я вагітна і про це так давно мріяла." - в цій фразі я чую звинувачення себе в тому , що Ви маєте бути щасливі, але Ви маєте право горювати, сумуват»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 1 day тому: «Вітаю! настрій. Для мене це якісь качелі. Я не знаю, якою буде ця людина сьогодні і що мене очікує. В цих стосунках дуже багато нюансів, але не зважаючи на це я завагітніла . Моєм»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Щось Age: 21

Під час стресу легко ображаюсь і починаю зриватися на оточуючих

Зараз у мене сесія і доволі важко бо я більшість часу семестру особливо не вчилась,то працювала,потім довго не могла почати щось робити і зараз починаю щось робити але дуже швидко втомлююсь,знаходжу виправдання мов все одно я все втратила і ніхто не оцінить мої старання,бо я лише виставлю себе посміховиськом томц що я мало вчилась протягом семестру а робити на скору руку це все одно що взагалі нічого не робити. Та коли я себе починаю труїти думками що мене ніхто не оцінить ,я починаю думати що всі довкола вороги і ніхто мене не цінує взагалі. Починаю спілкуватись з людьми,та одразу мені здається що людига не намагається заглибитись у мої проблеми,не задає питань,а я постійно хочу щоб інші цікавились тим що мене хвилює,та чому мене це так хвилює,пропонували допомогу,або хоча б відволікали якось.
Починаю згадувати колишнього, пишу йому та він мене лише ще більше дратує. Бо я прошу його допомгти мені з навчанням,а він каже що в нього свої справи є,а ось коли його друг колись про щось просив,то він йому допомогав.
Ось як так виходить,що коли я дійсно потребую чиєїсь уваги ,всім байдуже
Коли я починала скаржитись у групу з приятельками на одногрупника який невлучно подартував на болючу для мене тему, мені не одразу відповіли,а за той час поки я чекала в мене почалась істерика і образа,що ніхто не помітив мого повідомлення і я вирішила видалитися з тої групи,хоч і ула прив'язана до деяких людей. Абсолюьно анологічно я розірвала всі відносини які в мене були. І дружні,і романтичні і навіть товариські.
Та я не можу зрозуміти,чому всім настільки байдуже на мене
Авжеж я намагаюсь вислухати людину також,але мені рідко хтось щось розповідає. А коли розповідаю я це такі очевидні поради ,що мені вже нічого не хочеться розказувати
Я в усьому бачу лише знецінення моєї особистості,моїх емоцій,хвилювань.
Таке відчуття що я маю стати роботом ,та але ж я перестану бути собі цікавою, якщо відмовлюст від своїх бурхливих емоцій. Але люди навколо або взагалі ігнорують мою палку натуру,або я їх дратую. Бо всі навколо мене сприймають невсерйоз
А я хочу більше уваги ззовні.
Але як її отримати я не маю поняття. Як вирішити питання з образою,якщо мене всі постійно не влаштовують? І це до речі взаємно.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?