Live:
question author 2 hours тому: «Реакція на відповідь № 391210 для Ирина Константиновна Зубиашвили Дякую Вам,це неймовірно сильні слова, сильної жінки, я обіцяю,що почну так мисл»
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 3 hours тому: «Ремонт - это всегда стресс для супругов, потому что он влияет на отношения пары. Ремонт, задуманный как акт совместного творчества, часто превращается в эмоциональный поединок. Да»
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 4 hours тому: «Аліна, ситуація непроста і я дуже хочу Вам допомогти. Перше і найголовніше, що потрібно розуміти у спілкуванні з родичами чоловіка, це те, що Ви з ними взаємодієте не заради спілк»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: nik8b9 Age: 38

Образа на матір

мені 35 років, маю двох прекрасних дітей 14 і 8 років. Одружена 18 років. Чудовий люблячий чоловік. Маємо все для прекрасного життя. Але все життя не складаються відносини з рідною мамою. Я вийшла заміж у 18 років, хоча я цього і не дуже хотіла, але мати мене заставила. Я не шкодую, чоловіка я кохаю, і сімя у нас чудова. Але тоді я ще не хотіла цього. але вже як є. З мамою у мене завжди були відносини як між чужими людьми. Мене ніколи не прислухалися, ніколи не чули що я хочу а чого не хочу, завжди робити потрібно було так як сказали. Так не чують мене і посьогодні. Коли я успішна і досконала, зробила себе сама, побудували бізнес із чоловіком і успішно його ведемо. Виховуємо двох прекрасних дітей, які у нас теж і успішні і прекрасні у всьому. Але всеодно довіри матері я не добилася. Жодні мої поради , прохання а інколи і вмовляння на неї не діють. Вона дуже любить своїх двох племінниць, тобто моїх сестер двоюрідних, вона купує їм машини , допомагає фінансово. Навіть з днем народження вітає у соц мережах завжди так : Вітаю мою племінничку Вікусю з днем народження. Вітаю мою племінничку Наташеньку з днем народження. А коли привітання мені адресує то звучить воно так: Вітаю дочку Людмилу з Днем Народження. від цього мені стає сумно, та ще і люди зі сторони це теж помічають. Чому так, я не можу зрозуміти. Що не так роблю я? Ми з чоловіком завжди їздимо чимось допомагаємо, онуки завжди на канікулах у них, ми завжди даруємо дорогі подарунки , як ніби хочемо крикнути, що ми їх любимо, а наші подарунки завжди критикують прямо при нас, і кажуть що їм таке не потрібно. мене це дуже їсть із середини.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?