Як пережити розрив стосунків

Розійшлися з хлопцем.
Разом були всього 2 місяці, але все було так швидко, така пристрасть, така любов, здавалося що таке лише в кіно.
Я насправді чула, що стосунки які ось так феєрично починаються швидко і закінчуються.
Вже на другому місяці стало зрозуміло що стосунки травматичні, ми обидва надто емоційні, він здається надто замозакоханий, я забагато від нього вимагаю.
Тобто майбутнього там точно не буде, це просто суцільні сварки і скандали.
Тож ми розійшлися, точку поставила я.
Я розумію головою що так буде краще, що я сумую не стільки за самою людиною, як за образом який я намалювала в себе в голові, плачу не за ним, в за тими сподіваннями яким не судилося здійснитися.
Але все рівно так погано.
Зараз минула друга доба, здається душа болить фізично, нема бажання ні жити, ні існувати нічого.
Здається врятує лише він поряд, його обійми.
Головою розумію треба пережити, але сил нема ні на що.
Навіть плакати не можу.
Розумію, треба себе рятувати.
Є донька 7 років.
Я спочатку довго була в шлюбі, потім ці стосунки.
Я наче постійно шукаю спокій і щастя в чоловікові, наче без чоловіка і щастя не буде.
Можна б було перекинутися на когось, залицяльники є, але розумію що це не вирішення проблеми.
Я маю навчитися бути щасливою сама, а потім вже як я сама по собі буду щаслива можна і чоловіка поряд.
Але як стати самостійно щасливою.
Ні сил ні бажання нічого.
З чого почати якщо не хочеться.
Ні спорту, ні хобі, ні книгу, навіть фільм не можу змусити себе подивитися, нічого не приносить задоволення.
На дитину просто немає сил, я наче пуста, мертва всередині.
Вже страшні думки в голову лізуть.
Просто хочу зрозуміти з чого почати.
Силою змусити себе займатися спортом чи як, чи що, якщо ні до чого душа не лежить.
Навіть плакати не можу
Як себе витягти, з чого почати?