Live:
Марта Калина
Марта Калина 2 hours тому: «Добрий день! У віці півтора року страх або уникання інших дітей є нормальним етапом розвитку дитини і не є ознакою психологічних проблем. У цей період малята переживають нові криз»
question author 3 hours тому: «Реакція на відповідь № 391194 для Володимир Анатолійович Тарасенко Дякую Володимире 😊 Буду працювати над собою 🙏😊»
Інна Олегівна Горошко
Інна Олегівна Горошко 3 hours тому: «Вітаю! Скоріше за все кілька місяців тому трапилась якась ситуація яка налякала Вашу дитину. Щось, що змусило її думати, що інші діти - це небезпека. Близький контакт з незнайомим»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Олег Age: 24

Как жить дальше

Добрый вечер. у меня как мне кажется серьезная проблема. чесно говоря меня можна иследовать всю жизнь но вы не разгадаете и половины всех моих комплексов. откуда только они взялись, могу предположить что только по наследству, ибо в жизни никаких проблем небыло.
главная проблема это страх, страх всего!! страх что меня обманут,страх что меня не поймут,страх что у меня что-то спросят а я не знаю (особенно в школе и институте), страх что меня бросит девушка, что что-то случится с родителями, страх что мне дадут пас и я не смогу забить гол и подведу всех (увлекаюсь футболом) и.т.д.
также одна из проблем -скромность.не могу познакомится с девушкой кторая мне нарвится,все мои знакомства это инициатива второй половинки (просто немного смазливый на лицо).
уступчивость, я готов уступать всем и всему, лиш бы не трогали.
я во всем подозрительный "а вдруг" - это моя любимая фраза.
я вечно краснею, или мне так кажется, но стоит чтоб мне сделали замечание, или комплимент чуствую как горит лицо. я боюсь ответсвенности, меня бросает вдрож когда я подумаю что меня могут сделать начальником отдела.
больше всего меня безпокоят отношения с девушками. я никогда не слышал слов "я тебя люблю", хотя все девушки мне говорят что я хороший, добрый, но в итоге меня бросают, я просто превращаюсь в половую тряпку. ну а с тряпками что делают.?.. ну да вытирают ноги.
все мои отношения начинаются нормально, но уже через неделю, я начинаю во всем подозревать девушку, подозреваю что она гуляет, изменяет, что она нашла кого-то лучше,что я ей не нужен, что меня не любят (в основном так и есть),что ей скучно, что она вот вот меня бросит, я вечно за своей девушкой скучаю, мне не хватает внимания, не могу ниначем сосредоточится, возможно это вызвано тем что для меня отношения это как новый год, если повезет то раз в году с кем-то повстречаюсь,но отношения поверхносные, ибо я не знаю что говорить, что делать, даже не могу выдавить комплимент, со временем я превращаюсь в нервного нытика и первый бросаю девушку, а то вдруг она меня бросит первая и как бы ранит и так моё нездоровое самолюбие. ну а про секс я вообще молчу, затмение луны гораздо чаще случается.
вот всё что пришло мне в голову, иногда просто хочется прыгнуть под машину, единственное что меня держит это родители. просто надоело так жить, я перечитал кучи книжок, про природу страха, кучу статей по пикапу.. но толку никакого, КАК ИЗМЕНИТСЯ ЕСЛИ Я ТАКИМ РОДИЛСЯ?? вообщем ка же жить дальше
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?