Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 1 hour тому: «Ситуація Ваша складна. Ви бачите - взаємності немає, але продовжуєте відчувати симпатію та закоханість. І нічого не можете з цим вдіяти. І з цим варто розібратися. Є закоханість т»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 6 hours тому: «Вітаю ! Ви зараз переживаєте не просто «невдалу закоханість». Ви втратили те, що для Вас стало емоційно дуже значущим — не стільки реальні стосунки з цією людиною, скільки можливі»
question author 12 hours тому: «Але,скоро я зрозуміла, що мої почуття нікуди не зникають,а коли я його не бачу мені погано,я думала,що якщо не буду його бачити,це змінить ситуацію.Так,протягом того часу я не част»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Дарья Age: 17

Как заставить себя любить жизнь?

Здравствуйте! Ситуация очень запутанная, попробую объяснить вкратце. Поступив на 1 курс, я переехала жить к бабушке. Не самой любимой, честно говоря, она ко мне хорошо относилась, а вот я разделяла точку зрения мамы насчет неё, далеко не самую положительную. Так мы и жили вдвоем в трехкомнатной квартире. У бабушки была тяжелая болезнь, где-то с января она вообще была лежачей больной, мучалась, привередничала как следствие во всём... Ухаживала, естественно, я - хоть и без особого энтузиазма, но делала, что было в моих силах - опять же сказывалось мое не самое замечательное к ней отношение. Так вот, мучения всё усиливались, изматывая и её, в первую очередь, и меня. Просто опускались руки, и я разрывалась между институтской жизнью и необходимостью идти домой ухаживть. С одной стороны, зная, что только смерть может вылечить такую болезнь как рак, но с другой стороны я не могла желать смерти близкому, несмотря на все тяжести. В критический день скорую помощь вызывала я, на следующий о смерти в больнице узнала тоже первая я. Это было в марте, 18го. Потом наступил период стресса - учиться то как-то надо было,я и продолжала жить одна в этой трехкомнатной огромной квартире, занятой чужими старыми вещами, ничего не в силах изменить. То была первая смерть, с которой я столкнулась в жизни. Полудепрессия, получто-то. На нервной почве я начала объедаться и голодать, усилились проблемы с кожей, в какой-то момент подалась в религию, характер стал невыносимым... Я и так эмоциональная всегда была, а теперь мне втройне мерещится всякое по ночам и не только, дергаюсь от каждого скрипа, в комнату, где была бабушка, боюсь вообще заходить. К началу июня думала, что поборола это состояние - разобрали часть старых вещей, квартиру перепроветрили, много гуляли с любимым человеком, да и как-то в принципе время помогло успокоиться.
Ан нет. Сегодня 15е. Ночь опять была беспокойная. 17го решающий экзамен. Вместо того, чтобы готовиться, сначала объелась сладким, теперь снова сижу плачу, думая о бесцельности и глупости жизни. Продолжаю в каждом шорохе видеть сверхъестественное. Помогите! Я просто не знаю, куда от этого всего деться и как перестать на себя накручивать лишние мысли.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?