Live:
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 1 hour тому: «Вітаю ! Те, що Ви відчуваєте до цього чоловіка, не робить Вас слабкою чи «неправильною». Почуття не завжди виникають за нашим рішенням. Ви могли довго опиратися його увазі, а по»
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 2 hours тому: «Ситуація складна і природно, що Ви починаєте аналізувати те, що трапилося, думати, як правильно вчинити. Що для Вас важливе? Ваші почуття? Бажання зберегти дружбу, не зруйнувати в»
Віталія Юріївна Мельник
Віталія Юріївна Мельник 2 hours тому: «То виходить у вас внутрішній конфлікт між "головою та серцем". Це запит на індивідуальну роботу з психотерапевтом. Подібні історії не про поради на форумах,а про роботу над соб»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Lookrecia Age: 27

не могу уступать

Добрый день!
Помогите, пожалуйста, разобраться.
Больше года я встречаюсь с мужчиной, 6 месяцев живем вместе. Ему 40 лет, 4 брака, 2 детей. Мы оба вспыльчивые, язвительные и принципиальные, я еще и обидчива, а он просто взрывной.
Мой парень совершенно не выносит, когда я с ним спорю, или, не дай бог, критикую. Пусть он виноват на 100%, если ему указать на это – взорвется, может кричать, грубить, говорить, что виновата я. Если изначально промолчать – сразу признает, что виноват.
Понятно, что человек 40 лет, неспособный строить отношения, меняться вряд ли будет – поэтому, либо подстраиваюсь, либо расходимся. Я пытаюсь вести себя мягко, уступать, но мне это трудно, я обычно веду себя по-мужски.
С месяц назад ссоры участились, просто кричали друг на друга, говорили гадости, но я услышала, что он предъявляет мне в точности то, что меня напрягает в нем: «тебе нельзя сказать слова поперек, ты мне хамишь, огрызаешься, делаешь все из принципа…» и т.д – практически слово в слово!
Я за собой этого не замечала, но решила провести эксперимент: в течение недели не огрызалась, если он отвечал резко, просил не трогать – не трогала, хотелось чем-нибудь запустить – подходила и целовала. Буквально через пару дней отношение поменялось: рычать почти перестал, стал несравнимо ласковее, мог просто подойти сзади, поцеловать, обнять (это редкость). Но – если я и промолчала, все равно я запомнила мелкую обиду, пока он рядом – все хорошо, когда уходит – я начинаю все эти обиды припоминать, думать, что я такая хорошая, уступаю ему, а он меня обижает и т.п.
Эксперимент завершился через неделю, потому что он совершил поступок, который меня очень обидел, и я не смогла промолчать – предъявила претензии. Все пошло по старому сценарию: сначала в стиле «сама дура», затем признал свою вину, извинился. Но мне этого было недостаточно, я себя накручивала, и снова стала огрызаться по любому поводу.
Сейчас опять стараюсь быть мягче, его отношение тоже меняется в лучшую сторону, но я все равно чувствую себя скверно.
Может, нужно ему это все озвучить? но это получится высказывание претензий, что приведет к очередной ссоре.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?