Хочу бути щасливою...

Мені неймовірно самотньо.
Купа думок про минуле, ніби там залишилось все найкраще і найщасливіше. Найлегше...
Майже 3 роки я живу з хлопцем, з яким у нас потужний духовний зв"язок. Ми схожі. Стосунки емоційні і цікаві. Правда, багато насварились вже, і це забрало в мене багато енергії. Помітно багато.
Маю друга, якого дуже люблю - це дівчина, з якою ми схожі і разом з університету. Недавно зрозуміла, що ідеалізую її, віддаючи їй стільки себе.
Пройшла море психотерапії, вчусь на гештальт-терапевта. Розібралася зі всіма основними дитячими тараканами. Це кардинально змінило стосунки з батьками - ми тепер дружимо.
Я музикант. Тобто, це ніде зараз не проявляється, і я відчуваю себе в клітці. Плакати хочеться.
Шалено скучила за сценою, за творінням музики, за своєю групою, якої декілька років нема...
Скучила дико за хлопцем, з яким тоді зустрічалась, ми були разом майже 4 роки..
В нас був неймовірно потужний інтелектуальний союз! Розійшлись, бо мені його не вистачало у емоційному і фізичному планах.
Зараз пусто. Самотньо. Ні творчості. Ні жодного бажання стосунків. Зі мною постійно мій образ мене в творчості, без дітей, чоловіка, і там теж пусто і сумно. Але не тривожно.
Хлопець, з яким я була, дуже хороший музикант. Хлопець, з яким я є - музикант-початківець, це для нього розвага декілька разів на місяць.
І він не хоче мене відпускати в музиці до інших людей.
Я не знаю, що мені робити. Дуже хочу бути щасливою. Настільки, щоб залишити в спокої образи минулого.
Допоможіть, будь ласка...