Live:
Оксана Юрьевна Селезнева
Оксана Юрьевна Селезнева 3 hours тому: «Вітаю. Дякую за відповідь. «Я не бачила в ньому батька, або якусь фігуру дорослого чоловіка.» « Бачити батьківську фігуру «- це підсвідомий процес, він полягає в переносі на я»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 3 hours тому: «Вітаю ! Я бы не делала вывод, что диагноз КПТСР обязательно ошибочен, но поставить его только по одной онлайн-встрече действительно недостаточно убедительно — особенно если специа»
question author 13 hours тому: «Реакція на відповідь № 391583 для Людмила Петровна Колесник Я щиро вдячна за кожну відповідь фахівців, але Ваша мене заділа... Я напевно тепер ро»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: ulya8888 Age: 23

Что мне делать?

Я сама учусь на психолога и педагога, но порой так хочется с кем-нибудь поделиться своей проблемой!!! Друзей и родных я не хочу расстраивать своими проблемами. Делаю вид, что я счастлива, что у меня проблем нет никаких и моя жизнь меня устраивает! Хочется просто совета от посторонних лиц. У меня на душе так пусто, мне всего 23 а такое ощущение, что моя жизнь остановилась. Как-будто меня впереди ничего хорошего не ждет. У меня теперь даже бессонница. Не могу спать по ночам. Мысли всякие лезут в голову. Думаю, что дальше смысла нет даже жить. Иногда меня посещает мысль о самоубийстве, но я не хочу, чтобы из-за меня мои родители расстраивались. Столько всего накопилось в душе. Мне нужно постоянно чем нибудь заниматься. когда я бездельничаю, то чувствую себя не нужной. Я закончила колледж, устроилась на работу воспитателем. Я люблю детей и моя работа приносила мне радость. Но моя сменщица меня не принимала в коллективе с няней вместе. Постоянно устраивали мне скандалы. Мне не давали возможности проявить себя. Родители ко мне относились очень хорошо. А им наверное это не нравилось. Вы представляете, мне моя сменшица с няней говорили, что я детей подговариваю, чтобы они меня любили и только меня слушались. Но как такое возможно. Дети, они же чувствует, кто к ним и как относится. А я человек такой, все близко к сердцу принимаю. Я терпела долго, а потом нажаловалась начальству. Сказала, что я больше так не могу работать. Постоянно мне портят настроение. С таким видом меня встречают.Начальство поддержало меня, поговорили с ними, и уговаривали меня, чтобы я осталось. Я осталась, но атмосфера в группе такая же была и я больше не стала жаловаться. Думала доведу детей до окончания года и уволюсь. Как только я уволилась, моя сменщица тоже уволилась... Меня уговаривали долго остаться на месте работы, а я наврала, сказала что у меня новая работа. Перед уходом мне заведующая сказала, возвращайся, я тебя в какую группу скажешь туда и отправлю. Мне каждый день снятся мои дети, родители до сих пор звонят, интересуются как у меня дела. Новую работу мне никто не дает. Говорят учишься и 2 раза в году мы не сможем тебя отпускать на сессию. Думаю возвращаться на старую работу.Но мне стыдно почему-то. Скажут уговаривали-уговаривали а ты не осталась. Теперь сама пришла устраиваться... Меня эти мысли просто мучают. Помогите мне советом!!!
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?