Хімічні залежності

Мій мужчина став багато пити. Коли ми познайомились він теж пив, весь час проводив на тусовках і курив марихуану майже кожен день. Тоді відносини були не дуже, бо він не відносився до мене серйозно. Зрештою за місяць до війни ми розійшлися. Головним аргументом було те, що він не хоче брати на себе якісь зобов'язання і просто бути в стосунках. Але сталось так, що через декілька місяців після повномасштабного вторгнення ми знову помирились. Ми почали будувати якісь плани, хотіли з'їхатись і найголовніше, я почувала себе коханою, стільки ніжності він мені дарував. Він змінився, став більш відповідальний. Кинув траву, став менше пити і більше не ходить по барах. Найбільшим моїм страхом було повернення його колишнього і, на жаль, це страх останні декілька місяців перетворюється в реальність. В нього на роботі дуже часто бувають такі собі п'янки ( працює в театрі ). Він спонтанно йде на застілля бо його запросили і він не може відмовити, сидить там до ночі а то і до ранку. Про мене навіть не згадає за весь час, навіть якщо ми планували зустрітись. Було навіть таке, що я чекала його, але він на хвилинку зайшов кудись і пропав. Виявилось що його запросили на 100 гр, а відмовити незручно бо народні артистки. Все це звісно закінчується сварками, образами і його вибаченнями. Я почуваюсь чимось другорядним, адже колег образити соромно, а мене ні. З собою бере мене рідко, а якщо бере то потім згадує як якийсь дорогий подарунок. В мене теж бувають такі застілля, але я завжди йду раніше щоб побачитись з ним. Останній тиждень був трешовим, ми весь час сваримось. Спочатку він заявив що знову буде курити траву і прямо переді мною це зробив. Потім було ще 2 чи 3 таких застілля. Він почав казати що я його обмежую і ставлю в рамки, також спихає все на війну, мовляв просто опускаються руки тому п'є. Мене просто розриває і я не можу мовчати, постійно незадоволена, постійно з'ясовую відносини. Можливо я перегинаю палицю, перекриваю йому кисень, я не бачу себе зі сторони. Сьогодні знову він пішов на чергове застілля, хоча ввечері планував поїхати до батьків. Я знову зателефонувала і почала з'ясовувати відносини, знову почула що ставлю його в рамки. В результаті не витримала і після розмови написала що не бачу сенсу залишатися разом якщо він буде так само багато пити...Я не хочу розходитись, надіюсь на те що він одумається і припинить, але, чесно кажучи, не сильно в це вірю. Я хочу знати де моя помилка, що я роблю не так і чи є шанс змінити ситуацію, взагалі як себе поводити?

Здравствуйте.Моему брату 33,мне 32.
2 года назад,в феврале,он первый раз попал в наркологию,из за алкоголя,его прокапали,через 2 дня вышел ,все замяли,и он не пил до сентября (своего дня рождения).
Потом внезапно умерла его девушка в октябре ,а через месяц наш дедушка,очень трагично,он все это видел и хоронил их сам.Из-за того,что живем в разных странах я не присутствовала,но полностью оплатила похороны.
И тут его понесло ,за месяц он спился до того,что сосед позвонил и просил что-то сделать,иначе он умрет.Я вызвала частного нарколога,его прокапали на дому,назначили таблетки на 10 дней.На 11-й день он опять запил.
Не работает,уволили еще 2 года назад,перед первой наркологией,из-за того что пил и не ходил на работу(он там работал около 10 лет).Один раз пробовал правда 2 недели поработать…
Все это время я оплачиваю как могу его квартиру и присылаю деньги на еду.При этом всегда прошу чек показать,он клянется что МОИ деньги не пропивает.Он то пьет то не пьет.Я уже не контролирую это как раньше.
Сейчас лето и я предложила ему сделать какой-то легкий ремонт ,обновить немного мебель,так как ему ничего никогда не надо было,живет как бомж,хотя своя собственная 3-х комн. квартира.
При этом он не встретил грузчиков потому что запил.И они оставили мебель просто на улице…Потом был трезв пару дней,извинился,и дальше что-то там делает,но очень медленно ,ему лень кого-то искать,сам он абсолютно ничего не умеет делать руками.За все или я договариваюсь или его прошу по пару раз узнать цены и т д , и все оплачиваю.
Думала его хоть как-то отвлечь ремонтом,потому что ни разговоры ни просьбы ,ничего не помогает,хоть и сам он все понимает когда трезвый.

Я стала замечать ,что я уже теряю себя.У меня нежелание что-то делать,постоянно на нервах,проверяю онлайн он или нет(может по пару дней пропадать).
Настроение когда он не на связи всегда тревожное.
Я понимаю,что это созависимость.Что делать не знаю,родственников у нас нет.
Я одна,сама зарабатываю в другой стране,при этом чувство долга за то,что он остался один в той ситуации осенью,меня мучает,не могу его бросить.
Лечится и подшиваться он не хочет.это уже очень много раз обсуждалось.Психологов отрицает.
Мне уже это надоело за 2,5 года быть его нянькой,я только и делаю что выкидываю деньги и трачу нервы на него,а он это не ценит.Как будто все это только мне нужно.
Еще и портятся личные отношения,потому что я часто срываюсь на свою вторую половинку.
Пожалуйста,дайте совет,что мне делать,хоть какие-то первые шаги.Я уже не знаю,мне не с кем поговорить,я одна наедине с этой проблемой.Парень говорит просто забить,что брат взрослый и сам должен решать свои проблемы.Но сердце не может бросить последнего родного мне человека.

Турбують постійні компульсивні переїдання. Я не можу зосередитися ні на одній справі, мені наче нічого не цікаво окрім їжі. Коли мені сумно, скучно, я їм, або починаю шукати що «подерти» на тілі (прищі, навіть якшо їх нема, нігті, кутикула, рани). Я з дитинства любила поїсти і часто нишком могла красти їжу, поки мама не бачить. Потім виросла, у 16 зі мною сталась перша дієта. А у 18 «серйозна» дієта, коли я схудла на 20 кг і дізналась, що таке рпп. Після того я постіной рахую калорії, то худну на 10кг, то знову набираю. Я постійно думаю про їжу. Бувають періоди коли мені краще, це коли я худну, тоді я дуже змотивована, займаюсь спортом, правильно харчуюсь і здається що вже ніколи не повернусь у стан переїдань, але це трапляється знову і знову, як тільки я хоч трішки розслабяюсь. Для мене не існує золотої середини.
Я пробувала звертатись до психолога, але теорія(чи не теорія), що мені потрібно їсти усе і нічого собі не забороняти, мені не підходить. Я не можу прийняти цю думку. У мене є певні стандарти краси в моїй голові і я не можу від них відмовитись. Я хочу гарно виглядати, але не страждати компульсивними переїданнями.