Дочки-матері. Чи третій є зайвий? (Каролін Ел’ячефф, Наталі Ейніш). Комментарий психолога.

» Психологический разбор кино и литературы » мати й дочка » Дочки-матері. Чи третій є зайвий?

Сучасні французькі психоаналітики – про наче найзрозуміліший «усім нормальним людям» аспект сімейних стосунків. Про стосунки між матір’ю та дочкою. Хто хоча б один раз за своє життя не чув твердження, що мати да дочка є найблизькими людьми. Або що дочка завжди є ближчою до матері.

«Дочки-матері…» надають можливість зазирнути за вітрину. У який зовнішні спостерігачі можуть бачити «хорошу матір», «погану матір», «ідеальну матір». Що відбувається насправді у стосунках між цими жінками? Чому дочки (й матері також) можуть страждати. Звинувачувати самих себе та знов страждати через почуття провини. Чому учасники нещасливих стосунків не бачать можливості вирватися з них. Як «із притаманним цим людям невіглаством та простотою такі глибоко руйнівні стосунки часто відтворюються просто через занадто велике значення, що його надає соціум материнської любові» (с).

Різновиди стосунків, що є замкненими на двох учасниках та унеможливлюють присутність третього, автори аналізують на прикладах художних творів. Літературних та кінематографічних. Класичних та сучасних. Прямота персонажа фільму Інгмара Бергмана «Осіння соната» «спростовує думку, яка є неочікувано знайденою у Фройда, про те, що зрозуміти стосунки між матір’ю та дочкою спроможні виключно жінки» (с).

«Драма талановитої дитини» та «захоплення у полон». Важливість вчинення «cut -off», «тобто «спосіб рішуче розстатися із минулим, щоб знайти своє місце у ніші, яку займає своє покоління»» (с).

Ставлення до дорослішання дочки та «вибір» пристрасті, що нею буде керуватися життя. Можливість (чи ні) дорослішання дорослих, необхідність «відсторонитися від звичного розуміння слова «любов»» (с) та «ввести третього учасника, який дозволить кожній зайняти своє місце ь- не більше й не менше» (с).

Для читачів, які захочуть глибше зануритися у тему – багато посилань на інші джерела.