А не пішла б ти... заміж!

Про модну весільну сукню і блискучу у стразах фату дівчатка мріють з дитинства. На жаль, на цьому їхнє уявлення про заміжжя часто закінчується. Так, десь має бути ще білий кінь, на якому урочисто сидить благородний принц із мішком грошей для неї, єдиної й неповторної, але роки йдуть. Фасон весільної сукні, що уявлявся з дитинства, вже тричі виходив з моди. Подружки по одній розбіглися у своїх соціальних осередках і мають власних дітей.
Не сиди вдома, сходи кудись! - декламує мати, яка змирилася з тим, що донька вже ніби-то й виросла (30 свічок нещодавно задували на іменинному торті у вигляді ляльки Барбі). Але дочка вперто сидить удома, проводячи вечори з безвідмовним інтернетом.

Та не піду я нікуди! Не потрібен мені ніхто! Я сама себе забезпечую! Заміжнею бути не модно! Одягти хомут на шию завжди встигну!
Знайомі фрази, які ви часто чуєте від самотніх подруг? Але не вірте. Немає для них на базарі хомутів. І питання соціальної моди їх мало цікавлять. Насправді заміж їм хочеться аж до вереску. До поросячого писку! Нехай вже й не у гарній сукні з блискучою фатою, і не за принца блакитної крові з мішком грошей. Хоч за когось! І ось цього - КОГОСЬ - на жаль, немає.
Але чому? Чому зовні симпатичні й навіть забезпечені “крихітки” так і не стають дружинами - ні офіційними, ні цивільними? Спробуємо розібратися.

Вічний пошук ідеалу

Пошук ідеалу та вплив родини

З маленької принцеси, яку вперто вирощують дбайливі тато-мама, обов'язково виросте той ще фрукт: самозакоханий, випещений. І неодмінно вразливий. Навіть у сорок років доця лишається маленькою тендітною дівчинкою. Ти гідна найкращого! — мовить мати, натякаючи на недотепу батька, з яким і розлучитися б рада, але іншого на її обрії не передбачається.
А тут ще, як на зло, щасливий шлюб двоюрідної сестри, якій вдалося відірвати від життя багатого, чорнявого, та ще й з квартирою. Корона принцеси дуже заважає. Кожен новий кандидат на стосунки, як тільки-но замаячить на горизонті, активно обговорюється з мамою. Вона ж бо точно знає, який чоловік потрібен її доці. Вади потенційного зятя розглядаються крізь збільшувальне скло.
Низький зріст, непоказні очі, нелюбов до Баха, негарне прізвище, неперспективна спеціальність, невміння їсти китайськими паличками, гучний сміх над пласкими анекдотами – це лише малий список того, що змушує маму (саме, МАМУ!) винести вердикт: ти гідна кращого.

Пошуки ідеалу, підживлені вічним порівнянням з успіхами сусідки, однокласниці, старшої сестри, продовжуються доти, доки… жива мама. На жаль (хай закидають мене харчовими відходами порядні жалісливі дочки). У результаті, тобі за 60-т, Езоп “не вставляє”, заїжджені фільми для дорослих давно набридли, волосся на підборідді не бере жоден депілятор, а у чоловіка тієї самої двоюрідної сестри, як виявилося, все життя була коханка. Де ти, негарний нелюбитель Баха з маленькою зарплатнею та примруженими оченятами? Відгукни-ииииииии-ись!

Соціальні стереотипи та реальність

Нікому не потрібна

Так-так, любі мої потенційні наречені. Змиріться з тим, що в наш час прогресу та високих кухонних технологій ви (у статусі офіційної дружини) сучасним чоловікам не потрібні. Якщо лише ваш дідусь не служив водієм у Рокфеллерів і ті не залишили йому на знак подяки за вірну службу трохи за заповітом. І чим більше вам років – тим далі від вас човен із щасливим сімейним щастям.

Але чому?

Все дуже просто. Успішний чоловік сам себе забезпечує. У нього є хатня робітниця, що приходить та непомітно зникає, на кухні - купа готувальноїїпідігрівальної техніки, та й їсть він у ресторані. Навіщо йому міняти безмежну творчу свободу на борщ та вареники з вишнею, якщо щовечора у нього може бути нова подруга – завжди свіжа та завжди молода, тоді як законні дружини мають схильність старіти, повніти, влаштовувати скандали? Зрештою, і від борщу з вишнею буває печія.
Щоб вас “взяли заміж”, потрібно щось із себе представляти. Успішному чоловікові хочеться бачити біля себе партнерку, розумну інтелектуально підковану жінку з професією та почуттям гумору, з власною житловою площею та оптимізмом в очах. Жінку, рівну йому в усьому. Адже він для себе – герой!

Власна лінь та страхи перед дорослішанням

Власна лінь і страхи

Бути дружиною – це мистецтво. Це служіння, вміння промовчати, де треба, або висловитися на захист, якщо цього вимагає ситуація. Вміння вставати на дві години раніше за будильник, щоб приготувати йому омлет-млинці-кашу-брауні, при цьому, виглядати свіжо й природно. І не дай Боже - замарати брудною навіть думкою його маму... Або бабусю.
В цілому, хочете заміж - приготуйтеся виконувати купу обов'язків і "тримати язика", пардон, у дупі.  
Іноді за маскою небажання йти заміж криється банальний страх подорослішати. Все ж таки краще сидіти на шиї у батьків, які дозволяють спати до опівдня, аргументовано відхиляючи від різних побутових завдань. Навіщо будувати свої стосунки у своїй сім'ї, якщо можна завжди спостерігати чужі?

Ще одна причина, чому дочка так і не "сходить" заміж - страх. Побоювання невдач, підживлені ​​серією дитячих комплексів, зрощених тими ж батьками.

Якщо вам глибоко за 30-ть і ви не пожили навіть пари тижнів у пробному цивільному шлюбі - йдіть до фахівця. Далі буде гірше: і вам з вашим нестерпним характером, і вашими батьками, які закономірно старітимуть разом з вами та вашими особистими проблемами. Коротше, замкнений овал.