Чи однакові втрати у виборі залишитися вдома чи поїхати в еміграцію?

У житті кожного з нас хоч раз встає таке питання: “залишатися вдома чи намагатися будувати нове життя в іншому місті чи країні?”. Коли ми приймаємо рішення, чи замислюємося ми про те, які Втрати на нас чекають? Це звучить не звично, але з втратами та проживанням втрат ми стикаємося за будь-якого вибору. 

Давайте подивимось разом на 3 основних факти.   

Варіант №1. Приймаючи рішення переїхати в інше місто/країну, які зміни ми можемо помічати: Позбавляємось звичного способу життя: дім зі звичними улюбленими речами, побут у тому, як організовані покупки їжі, товарів та ін.

Мабуть це один із 1-х Тригерів, через який не хочеться нічого змінювати. Це Стрес, з яким доведеться якийсь час справлятися, поки не з'явиться нова реальність – новий дім та побут. І це потребує енергії, ресурсів. Наше оточення/люди кардинально змінюються. Навіть якщо ми переїжджаємо з сім'єю (з кимось із близьких), решта оточення вже інша. Інші стосунки з друзями, наприклад, онлайн або більш рідкісні зустрічі. Інших людей зустрічаємо у магазинах, на вечірках... Інакше отримуємо підтримку, коли вона дуже потрібна. А в перші місяці переїзду можемо залишитися без звичної підтримки.

Це 2-й сильний Тригер - втрата оточення, що підтримує (доступної близькості). Фінансова підтримка доходи, робота. Сьогодні в поточній сучасності (онлайн) у кожного зміни відбуваються по-різному. Для когось це можливість збільшити прибуток через нові можливості. А для когось це нова робота з “0”, зі зниженням Статусу. Фінанси допомагають нам організувати ще одну Базову потребу - тепло дома та їжу.

3-й Тригер - залишитися без дому та їжі.   

Варіант №2. Приймаємо рішення залишитися вдома: Прирікаємо себе на те, що поточний спосіб життя (дім, побут) швидше за все вже не зовсім влаштовує. Це така “Зона комфорту”, яка стає болотом чи днем бабака. А в звичних комфортних умовах (особливо якщо комфорт створювався методично багато років) вже зовсім не хочеться щось кардинально змінювати.

Наприклад, взяти та викинути всі непотрібні речі (розхламлення) і залишити тільки те, що важливо (зазвичай ми регулярно використовуємо 10-20% речей - одна і та сама улюблена чашка). Або, наприклад, поміняти спосіб життя – мої харчування, відпочинок, захоплення, або у чомусь давно хочу розвиватися. 

Наше оточення (люди) майже не змінюються. З нами залишається все дуже звичне у відносинах: Я знаю у кого я можу запитати поради чи допомоги/підтримки і навіть знаю як зазвичай їх дають. Я знаю всі реакції близьких людей. Я знаю кого можу зустріти у улюбленому магазині чи ресторані та які слова/реакції почую. Але чи справді ці звичні стосунки мене влаштовують? Фінансова підтримка доходи, робота залишаються колишніми, стабільними, і навіть я можу їх покращувати. Мої потреби у теплому домі та їжі задоволені. Але чи це межа моїх можливостей та мрій?   І це про вибір у тому, як будуть організовані наші базові потреби в безпеці, теплі/ситості, любові та ін. в моєму житті. 

У Варіанті №1 ми проживаємо втрату звичних гарантованих Опор, а у Варіанті №2 - втрату Можливостей, які точно щось покращать у моєму житті. Обидва варіанти обов'язково будуть супроводжувати складні переживання, почуття.

Вибір за вами! 

Останнє редагування 22-05-2024 в 03:53 за Києвом