Чому виникають ревнощі: психологія, прагнення до контролю та вправа для самооцінки

Ревнощі одного з партнерів — одна з найпоширеніших проблем у відносинах. До того ж, до психолога з такою проблемою частіше звертаються чоловіки. Чому так, відповісти важко, адже механізм виникнення та прояву ревнощів ідентичний як у чоловіків, так і у жінок. Давайте розбиратися.

Що таке ревнощі? Чому вони виникають? Навіщо вони потрібні? Чи можливі відносини без них?

Природа ревнощів

Ревнощі я б визначила як прагнення до влади та контролю над іншою людиною. Звісно, ніхто в здоровому глузді не скаже вам прямо: «Я хочу влади над тобою, хочу контролювати тебе, твоє життя і думки!». У кращому випадку — «Я ревную тебе». Так простіше і спокійніше. I соціальні рамки, здається, не порушуються. Ревнує — значить, любить. Так?

А ні.)

Ревнує — значить, хоче контролювати і панувати над вашою поведінкою, тілом, думками. А прагнення до контролю та влади не має нічого спільного з коханням. Чому?

Коли нам потрібен контроль і влада над чимось або кимось? Тоді, коли ми не впевнені, що вільний вибір іншої людини зупиниться на нас. А цей вибір для нас надзвичайно важливий.

Ми всі різні, з різними характерами, установками, досвідом і позиціями. З різними потребами. Але єдині у своєму праві бути вільними і вибирати, що сьогодні на обід, яку сукню одягти, до якого садочка віддати дитину, за кого вийти заміж і чи виходити заміж взагалі. Це право дано нам від природи, і ніхто не може на нього посягати. Ось ревнощі — це прагнення іншої людини обмежити наше право на прояв нашої особистості. Це певні очікування людини щодо того, як саме ви повинні себе поводити, що говорити, які соціальні норми підтримувати. Це очікування іншої людини щодо того, що ви повинні її любити, як ви повинні це робити і коли вам слід зупинитися. Якщо ви дозволяєте собі неправильну, з точки зору партнера, поведінку або реакцію, він увімкне режим ревнощів: «Як так? Вона провела час не зі мною? Як так, обід не приготувала? Поспілкувалася з іншим чоловіком?»

Наслідки ревнощів

Усе. Фрустрація. Людина втратила звичну зону комфорту, де вона не контролює іншу людину, не має влади над нею. Звідси й звична поведінка ревнивця — злість, неконтрольована агресія, фізичне насильство тощо.

Звідки беруться ці дурні очікування від іншої людини, які і псують нам життя? Коріння, звичайно, ростуть з дитинства. У випадку довгострокової психотерапії ці речі розбираються і опрацьовуються глибоко. Але зараз важливо зазначити, що коріння проблеми з очікуваннями від інших і прагненням до контролю та влади над іншою людиною — це питання фрустрації такої базової потреби особистості, як значущість.

Навіщо людина ревнує? Навіщо їй влада і контроль?

Щоб партнер проявив своє кохання, показав турботу і тим самим визнав нашу значущість для нього.

Типи прояву особистості

Є 2 варіанти прояву особистості:

• З опорою на себе. Це означає, що я почуваю себе добре і комфортно незалежно від наявності та думки інших. «Я люблю Машеньку. Ми з нею посварилися. Машенька вважає мене дурнем. Має право? Має. Вважаю чи я себе через це дурнем? Ні. Моя думка про себе не залежить від думки Машеньки. Відповідно, мені не потрібно в цьому випадку доводити Машеньці свою значущість». Це позиція дорослої людини, гармонійної особистості.
• З опорою на іншого. Я почуваю себе добре і комфортно лише за умови певного (у 100% випадків позитивного) ставлення до себе інших людей. Мені потрібні оцінки інших людей, щоб оцінювати себе самого. У випадку з Машенькою я буду проявляти свою ревність з піною у роті, щоб доводити їй свою значущість. А оскільки вона вважає мене дурнем, то до себе я ставляся відповідно. Але потреба у значущості (а це природою так задумано) все ж таки потрібно задовольнити, тому я продовжуватиму ревнувати її до кінця життя. Це дитяча позиція, коли дитина ще тільки вчиться розуміти «Що таке добре і що погано?», де інший потрібен для підтримки і допомоги, навчання. Для дорослої людини така позиція деструктивна. Ми ніколи не будемо задоволені, поки наша значущість і самооцінка залежатимуть від іншої людини.

Робимо висновки. Якщо ви втомилися ревнувати, зазирніть у себе. Чи дійсно ви відчуваєте свою значущість для іншої людини? Чи потребуєте ви позитивної оцінки партнера, щоб почуватися добре? Якщо так, то наступна вправа вам допоможе.

Вправа для підвищення значущості

Оберіть тихе місце (пеньок у лісі, поле, берег річки). Де завгодно, тільки не лавка в мегаполісі. Ваше завдання — зосередитися на собі, приділити собі час, а зовнішні картинки і звуки лише відволікатимуть.

Візьміть великий аркуш паперу і розділіть його на 4 стовпчики:

1. Хочу і роблю;
2. Не хочу, але роблю;
3. Хочу, але не роблю;
4. Не хочу і не роблю.

У кожному стовпчику запишіть усе, що ви робите/не робите сьогодні. Проаналізуйте всю свою діяльність, починаючи від «Не хочу чистити зуби вранці, але чищу» і закінчуючи «Не хочу ліпити пельмені і не ліплю». Згадайте, чим ви займалися сьогодні, чим хотіли б займатися все життя, але не вистачало часу/можливості. Не аналізуйте зараз можливості «Що мені тут писати, якщо все одно нічого не вийде». Слухайте внутрішній голос (саме тому в лісі це зручніше робити) і просто записуйте.

Тепер подивіться на те, що вийшло.

Швидше за все, стовпчики 1 і 4 будуть мінімальними, а 2 і 3 — максимальними. Це нормально. Ваше завдання зараз — визначити в стовпчиках 2 і 3 ту діяльність, яка дійсно залежить від вас, і спробувати перетягнути її або в 1 стовпчик, або в 4.

Знову подивіться на список. Тепер у вас відкрилося нове поле для нової діяльності. Намагайтеся кожного наступного дня робити щось із того, що вам вдалося перетягнути в 1 стовпчик, і не робити того, що ви записали в 4 стовпчик. Відмовки не приймаються, адже ви вже визначили, що ця нова діяльність залежить від вас.

Навіщо це потрібно?

Для підвищення значущості у власних очах. Адже коли людина займається тим, що подобається, приносить задоволення, співзвучно саме їй, тоді в неї все виходить (хай не відразу). А коли виходить — значущість людини на максимумі. А якщо я сам у себе впевнений, то і чекати позитивних відгуків від оточуючих у мене немає потреби. Приємно, звичайно, але більше не обов’язково. Чи буду я ревнувати свого партнера до когось або чогось? Ні. Я значущий для себе, тому мені не потрібно використовувати ревнощі, щоб партнер ще раз підтвердив мою значущість.