Мій чоловік або психологічний інцест

Коли я бачу в соцмережах фотографії синів, опубліковані мамами з написом «Мій чоловік», у мене виникає відчуття обурення та огиди.  Така фізична реакція зумовлена тим, що в мене перед очима миттєво постає картина інцесту. Мені хочеться крикнути цим жінкам: «Це не ваш чоловік, це ваш син!».

На жаль, явище психологічного інцесту досить поширене й жахливе. Жахливе тим, що такі мами не усвідомлюють наслідків такого ставлення до власного сина.

Причини психологічного інцесту

Як правило, до такого ставлення до сина схильні жінки з залежною структурою особистості. Цей тип особистості вирізняється наявністю великої кількості внутрішніх дефіцитів.  Їхня потреба в безумовній любові, прийнятті, увазі, турботі, власній значущості не була задоволена в дитинстві.  Це жінки-Жертви та жінки-Контролерки (як дві сторони однієї медалі). Такі жінки егоцентричні та інфантильні, тому їм важко вибудовувати зрілі та повноцінні стосунки з чоловіками. Через це стосунки з чоловіками в них або не складаються, або складаються погано. Ті потреби, які мали бути задоволені в дитячо-батьківських стосунках, починають проєктуватися на партнера, висуваються йому у вигляді вимог, претензій, докорів і маніпуляцій. Їм важко зрозуміти, що їхній чоловік — не мама й тато.  У результаті в таких жінок чоловіка або немає, або він є, але стосунки з ним не такі, як хотілося б. У кращому випадку це емоційно відсторонений чоловік і трудоголік.  У гіршому — це інші різновиди «голіків» — нарко-, алко-, ігро-. Такі жінки гостро потребують турботи, уваги та любові.

Наслідки для синів

Головною віддушиною для таких жінок стають їхні сини, на яких покладається антиприродна для них роль — роль чоловіка своєї мами, за допомогою якого вони намагаються егоцентрично заповнити всі свої дефіцити та «діри».  Бажання сина любити іншу жінку, вирішувати жити своїм життям викликає в цих матерів неконтрольоване занепокоєння, страх, образу, ревнощі та злість… Адже сину так хочеться бути хорошим сином для своєї мами, і, на жаль, він не усвідомлює, що змушений грати не свою роль, обслуговуючи її незадоволені потреби. «Я маю бути сильним, щоб піклуватися про маму!». Такі сини зазвичай слухняні, щоб бути зручними для мами. Вони не можуть собі дозволити стати причиною маминих переживань: «Я не маю права засмучувати маму, адже я її чоловік!». У підлітковому віці такі діти не бунтують, вони не можуть собі цього дозволити поряд з інцестуозною мамою, у них практично немає шансів благополучно прожити свій підлітковий криз. Стосунки в такому тандемі «мама-син» більше схожі на стосунки між подружжям, син відчуває себе відповідальним за емоційне благополуччя своєї матері.

Таке ставлення матері до своїх дітей Аліс Міллер називає нарцисичним або самозакоханим зловживанням (Narcissistic abuse) [Аліс Міллер. Драма обдарованої дитини (1979)], унаслідок якого батьки свідомо чи несвідомо змушують дітей відмовлятися від своїх бажань, почуттів, прагнень, цілей заради задоволення власних бажань.  Самі ж діти таких батьків виростають нездатними до усвідомлення власних потреб і почуттів, тому що змушені були пристосовуватися до «зчитування» та вгадування настроїв своїх батьків.

Проблеми у стосунках

Вирослий син досить часто виявляється нездатним створити свою сім’ю, підсвідомо він сприймає це як зраду щодо своєї мами.  Стосунки з дівчатами недовговічні, тому що головне місце в серці чоловіка посідає мати. Якщо ж такому чоловікові вдається одружитися, то в новому союзі виникає низка проблем, пов’язаних із тим, що свекруха починає конкурувати з невісткою за збереження ролі головної жінки в житті свого сина, застосовуючи весь арсенал маніпулятивних прийомів. Це може бути як пряма критика та применшення невістки та її дій, висловлена сину, так і весь спектр пасивно-агресивних маніпулятивних впливів аж до маніпуляції власним станом здоров’я.

Чи думає в ці моменти мати про свого сина, про те, що він перебуває в серйозному конфлікті, який розриває його не лише зовні, а й усередині, чи для неї набагато важливішим є задоволення власних потреб? Адже в такій ситуації дорослий син, з одного боку, опиняється «підчепленим» на «гачок провини» перед матір’ю, відчуваючи свою відповідальність за її дефіцити, з іншого — ним рухає прагнення будувати СВОЄ особисте життя, мати СВОЮ сім’ю, бути чоловіком СВОЄЇ дружини…

Статистика моєї практики свідчить про те, що найчастіше за допомогою звертаються невістки таких жінок, які втомилися від конкуренції зі свекрухою, від конфліктів із чоловіком. Набагато рідше на консультації приходять сини, які втомилися розриватися між своєю мамою та жінкою. А от самі інцестуозні мами, якщо приходять, то звертаються зі скаргами на невісток і «нелюбов» сина (у випадку, якщо син усе ж намагається відокремитися від матері).

Терапевтичні підходи

Усім трьом категоріям клієнтів я щиро співчуваю. Невістці — тому що їй випало випробування конкуренцією зі свекрухою, сину — тому що йому довелося формуватися в умовах, які він не міг обрати, інцестуозній мамі — тому що її життя склалося в умовах дефіциту уваги, схвалення та любові. І з кожною з них розробляється індивідуальна стратегія роботи.

Якщо стаття виявилася для вас корисною, ви можете підписатися та бути в курсі моїх нових публікацій. 

А також чекаю на своїх очних і онлайн-консультаціях.