Вміння відстоювати свої границі у стосунках із сім’єю та родичами - не вихованість чи необхідність?
Сімейна психологіяВажливість сімейних зв'язків та конфлікти під час зустрічей
Як важливо підтримувати сімейні та родинні зв’язки. Для цього ми розмовляємо із рідними по телефону та зустрічаємося у родинному колі на різні свята або й без них. Такі зустрічі є вкрай важливими для нас – це наш досвід вибудовування взаємостосунків, це традиції, сімейна та родинна історія. Але крім того, зустрічі у родинному колі, є ще й приводом для суперечок: політичні обговорення перед або після виборів, про устрій країни в якій живемо або обговорення державного правління; під час родинних зустрічей, ще й часто знаходиться привід для втручання у внутрішньосімейні стосунки - як ви повинні ставитись до родичів (до свекрів, свекрух, їхніх братів та сестер і т.д. ), або як ви повинні цінувати їх ставлення, як правильно виховувати ваших дітей, що, коли і де казати і як сприймати безоплатні поради ваших родичів☺.
Різні реакції на порушення особистих меж
Хтось, потрапляючи у подібні ситуації, впадає у ступор і не може адекватно оцінити даний випадок, починає нав’язувати свою думку, стверджуючи, що саме він/вона має єдино правильний, беззаперечний погляд і рішення. Хтось, пробує ненав’язливо відстояти свою точку зору (зазвичай, марно). Хтось, починає «закіпати», і врешті у цієї людини «пара йде з вух і з носа» і вона вибухає. А хтось, проходить усі ці стадії спілкування. Зрештою, кожен залишається зі своїми думками, переживаннями та емоціями, найчастіше, негативними.
Як і кожна людина, я також потрапляю у подібні ситуації і будучи свідком таких «цікавих» міжособистісних взаємовідносин, у тому числі, і посягань на мої / сімейні правила чи сімейні стосунки, я хочу поділитися своїми роздумами, щодо причин такої поведінки та чи потрібно відстоювати свої границі.
Причини втручання родичів у ваші стосунки
Тож, чим викликано бажання інших надати коментар або, навіть пораду щодо ваших взаємостосунків із іншими? Однією із причин, на мою думку, є виховання наших батьків у системі, де весь час порушувався їх особистісний простір, у системі, в якій будь-який проступок, навіть невинний – обговорювався колективно. Я не маю на увазі, правопорушення, які у будь-якому, випадку мають вирішуватися правоохоронними структурами. Що ж, порушити особистісний простір іншого для вихованців такої системи є звичною справою.
Наступною причиною може бути підсвідоме бажання іще раз самоствердитися: я старший, розумніший, із довгим життєвим шляхом, виростив дитину (дві, три...), тож я краще знаю як правильно будувати взаємостосунки із іншими.
І ще одна причина, це підсвідоме бажання старших батьків прожити іще раз життя. Так, ваше життя, але вони (батьки) хотять повернути свою молодість завдяки активному втручанню у ваші, внутрішньосімейні стосунки. Можливо, завдяки цьому, їм би хотілося уникнути відчуття провини за певні їх помилки або складні життєві обставини у їх молодості.
Стратегії захисту особистих меж у сімейних стосунках
Що ж робити у таких ситуаціях коли порушують ваші або сімейні границі? Можна пробувати «ковтати» їх – і від того почуватися обуреним, ображеним, злим і, можливо, знеціненим. А можна спробувати захищати їх, свої границі. Із досвіду психологічної практики, як би коректно ви не пробували це робити (захищати границі) - для інших це буде виглядати як грубість, не вихованість, не вдячність, і як ваша спроба образити когось із присутніх. І тоді, тільки за вами є вибір ким вам легше бути: грубим і невихованим або цілісним і задоволеним, тому, що ви змогли відстояти себе, своє право на щось (на певне відношення до когось, на певне виховання ваших дітей тощо).
Опубликовано 2019-05-01 в 16:39
