Жіноча дружба

Іноді достатньо знати, що ви є один в одного. Колись я досліджувала тему жіночої дружби, оскільки мене мучили багато питань. Брала участь у тренінгу і, виявивши в яких своїх ролях у дружбі я часто знаходжусь, тобто як ми один одного використовуємо, яка я як друг, подруга, я звичайно ж знайшла на що можу спиратися і що є головним критерієм для мене у дружбі двох подруг. Він описаний у наведеній нижче притчі, яка просто передає цей зміст. Сподіваюся, прочитавши до кінця, для себе щось побачите нове.

Зараз, у зв'язку з війною, багато друзів і подруг у багатьох - у різних точках планети. Тому гостро постало питання спілкування, довіри та дружби. І зрозуміло, людина тяжко переживає самотність, відсутність спілкування, тим більше коли товаришували, наприклад, зі шкільної лави. Та ще й різні люди по-різному готові наближатися. Комусь просто заводити нових друзів. А хтось ніколи не виступав ініціатором у цій справі. Хтось вірить, що дружба несподівнка, її не потрібно цілеспрямовано шукати. Хтось приймає рішення завершити дружні стосунки. І це нормально.

Але багато хто знає, що дружбу як і кохання не купиш за ніякі гроші, не побудуєш за день. Справжня дружба – перевірена часом та ступенем зрілості обох. Тому, у дружбі як і любовних відносинах, близькість швидко не формується. Близькі, теплі, довірчі відносини будуються за взаємним бажанням буває роками.

Дуже багато ризиків, пов'язаних з війною, доводиться долати, залишаючись собою і продовжувати любити свою подругу, такою, якою її змінила війна. Бо війна багатьох змінила. Зберегти терпимість, прийняття до людини, особливо зараз - випробування для справжньої дружби. У когось змінилися переконання, спосіб життя, мова.Але суть залишається суттю. Суть дружби – незмінна! І це важливо особисто для мене як людини насамперед.

ПРИТЧА ПРО ДРУЖБУ

Одного разу садівнику, що служив у відокремленому маєтку, надійшов лист від друга. Вони давно не бачилися і ось друг надіслав звістку. Послання подолало гори та річки, багато місяців крізь дощ і спеку йшла до свого адресата. Садівник надзвичайно зрадів, коли одержав його. Лист був коротким: "я поливаю квіти в саду" - говорив він. Садівник прийшов у страшне хвилювання. Цілими днями бродив він садом, як сліпий, не міг думати ні про яку роботу, та загалом ні про що, крім листа. Він розмірковував над гідною відповіддю. Розповісти хотілося багато про що, і багато про що розпитати. Донести головне, не забути важливих дрібниць, передати аромат свого нинішнього життя і радість з приводу послання друга.

Декілька тижнів садівник писав відповідь. Нарешті, він був готовий. "Я теж поливаю квіти" - було написано в ньому. Садівник відправив листа в довгу подорож і, задоволений, повернувся до своїх повсякденних справ.

Останнє редагування 19-09-2024 в 10:10 за Києвом