Нова нормальність. Вимушена еміграція.

Давайте поговоримо про вимушену еміграцію.
Які сенси закладено у це явище?

Вимушена еміграція — це ненормативна криза, в якій старі опори та смисли вже не діють, а нові ще не встигли сформуватися. Особливо якщо це супроводжується нестачею ресурсу. У вимушеній еміграції найскладнішим психологічним чинником є її вимушеність. Люди зазвичай не дуже люблять, коли їх до чогось примушують. Особливо якщо бути вимушеним — це означає відмовитися від свого звичного, цінного, важливого і кинутися назустріч невідомому. Адже еміграція — це завжди стрибок у невідоме. Навіть якщо до цього готуватись, збирати інформацію, накопичувати ресурс, готуватися морально, це великий стрес. А коли цей стрес відбувається раптово, на тлі катастрофічних подій, яким неможливо протистояти, до яких неможливо підготуватися, підкріплений страхом за своє життя та життя своїх близьких, то рівень стресу зростає у геометричній прогресії. І це саме те, що сталося з більшістю українців, які не обирали для себе те, що з ними відбувається останній рік.

Нині вони умовно поділені на дві категорії.

1. Є категорія людей, які мешкають в умовній безпеці – ті, хто переїхав до західних регіонів усередині країни чи туди, де немає бойових дій. Так, переселенцям і тут дискомфортно, оскільки розслабитися з погляду безпеки все одно неможливо, до того ж вони поза домом, але з іншого боку, вони все ж таки вдома: тут діють українські закони, тут своя земля, рідна мова, можливість звернутися за допомогою, розуміння як діяти.
2. А є біженці, які були змушені переїхати до інших країн, таі перебувають у стані сильного хронічного стресу, викликаного необхідністю адаптуватися до невизначеності. І тоді «синдром біженця» розкручується на повну котушку. Визначається він як важкий емоційний стан, пов'язаний з тугою по залишеному будинку, рідним та почуттям провини. Від того, куди ти потрапив, наскільки ці умови відповідають твоїм можливостям адаптуватися, залежатиме, як ти відчуваєш цей хронічний стрес. І тим, хто виїхав за кордон, дуже нелегко, треба враховувати, що їх ще наздоганяють і наслідки гострого стресу. Їхня психіка з одного стресу потрапляє в інший.

Одна моя клієнтка сказала, що почувається обірваною билинкою без коріння, яку несе вітер. І немає можливості це коріння проростити. Та й більше, відрощувати їх страшно. Адже вже є досвід обривання. Дуже болісний досвід, дуже раптовий і травматичний.
Та й складно спокійно дивитися на звичайне життя.
Звичайне життя – це головна втрата майже кожного українця, яку ніяк не вдається до кінця оплакати.

І в цей період особливо важливо пам'ятати, що все дивовижне, що відбувається з вами, – це нормальна реакція організму в період хронічного стресу.

Сумуючи по дому, ми відчуваємо фізичний та емоційний дискомфорт, невпевненість та незручність, навіть якщо нове місце чудове у всіх сенсах. Наш емоційний та енерго стан значно впливає на сприйняття того, що відбувається.

Які ж рекомендації будуть корисні у цьому періоді:

• Визнати, що сумуєте за домом, що в ньому залишилося все, що ви любите, знаєте, на що можете покластися. І ваша туга природна, і ви ні в чому не винні, просто потрібен час на адаптацію.
• Проживати всі емоції, не заштовхуючи їх усередину – пригнічені відчуття можуть пізніше проявитися як відсутністю мотивації, а й втомою, головним болем, хворобами.
• Мати перед очима щось, що нагадує про ріднмй дім Якщо ви не змогли нічого взяти з собою, крім речей першої необхідності, облаштуйте щось у своєму побуті або купіть щось схоже на домашнє: комплект постільної білизни, горщик для квітів, посуд. Будь-яка дрібниця «як удома» буде корисною.
• Будьте зайнятим, будь-яка дія допоможе позбавитися важких думок і підтримати позитивний настрій.
• Дотримуйтесь режиму – фізичні навантаження, сон, харчування допоможуть тілу краще функціонувати. А сформований розпорядок дня дасть почуття контролю над своїм життям.
• Знайомитеся з новими людьми – це згладить процес адаптації, полегшить самотність та сформує систему підтримки.
• Намагайтеся берегти почуття близьких. Якщо ваш партнер, партнерка, чоловік, дружина зараз не поруч, дбайте один про одного навіть на відстані, вибирайте прямі способи комунікації, а також намагайтеся проводити більше часу у спілкуванні «очі в очі». Це може бути, наприклад, онлайн побачення з партнером. Також в онлайні можна робити багато різних речей: готувати разом, займатися спортом, загальним хобі, читати один одному, дивитися фільм та обговорювати його, розповідати про свій день. Робіть приємні сюрпризи одне одному і вірте, що незабаром ви обов'язково зустрінетеся та обіймітеся. А якщо ваші близькі поруч, все це можна робити, вже тримаючи рідну людину за руку.
• Підтримуйте зв'язок не лише з рідними, а й з друзями, колегами. При цьому також важливо бачити одне одного, а не просто чути чи писати. Тому іноді потрібно влаштовувати сеанс відеозв'язку.
• Не забувайте планувати життя і мріяти про те, яке ваше життя може бути далі, враховуючи ті несподівані зміни, що сталися. Це допоможе зосередитись на своїх цілях тут і зараз.
• Поговоріть про свої почуття про те, кому довіряєте.

І не бійтеся звертатися за допомогою. До тих, хто оточує. До тих, хто справляється краще, або почав раніше і зараз адаптованіший. Або фахівця, який допоможе пройти цей непростий етап життя.

Дата публікації 2023-04-12 в 19:02:43