Про втрату (частина 2)

Про втрату (смерть значимого об’єкту). » Продовження, частина - 2 .

     Процес горювання настільки сильний енергетично, затягнутий у часі, що людина в цей період починає робити буквально різні речі: сумувати - злитися. Та шукати винного у смерті близької людини, намагатися їздити по-різних інстанціях, для з’ясування причини та обставин смерті. Плаче час від часу.

Фізичні та психічні наслідки втрати

Може погіршуватися пам’ять , також ресурси фізичні, психічні( простою мовою - втрачається сила фізична, психічна), не бачить виходу, що їй робити і для чого. Може хотіти помсти, та планувати здійснювати її, як буквально так і у своїх символах ( в голові, в мозку). Людина починає ображати та агресувати  до інших людей, нападає, та може говорити, що це через втрату ( смерть).  Навантажує себе фізично та психічно - як механізм заперечення та опору до реальності. Може лежати в депресії, не виходити з кімнати, не розмовляти, не їсти. Починає допомагати іншим, опікуватися чужими людьми, через те, що сама потребує допомоги та підтримки (символічно переживаючи, що померлий потребував допомоги та підтримки). Може їздити в інші країни (по-можливості ), до шаманів, шукаючи втіху та відповідь на питання - чому?. Таке бажання діяльності - є неусвідомленою втечею від суму, від горя, та головною мірою - переживанням втрати. З’являється багато страхів, як жити без померлого значимого, як робити ті зобов’язання, які робив померлий. Відчувається, як втрату частини себе, частини тих почуттів, що були пов’язані з померлим. Розлука з цими почуттями лякає, бо немає уявлення, що покласти на їх місце. Допоки не проживеться втрата.

     Людина може сексуалізувати агресію, провину, направлену на себе ж саму, шукаючи та міняючи сексуальних партнерів. Тим самим, ще більше руйнуючи себе зсередини.   Не може себе вибачити ( це я винна).

     Агресивна поведінка направлена на себе виражається в тривожному компульсивному вживанні їжі, набиранні ваги, формується нова система, заїсти всі переживання, почуття, які не ідентифікуються, не проживаються, не усвідомлюються. Я винна. Є ризик напрацювати систему розладу харчової поведінки.  Або систему втечі, через їжу. І потім усіляка втеча – це втеча їсти.

     Такі стани дуже амбівалентні ( протилежні), то хоче робити , то вже приготувалася мстити і передумала. Бо всередині багато горя. Енергетично його не можна замінити рівноцінно енергетичним зайняттям, чи переключенням (втечею, запереченням). Бо має пройти час та,  стадії горювання. Не пережите , не виплакане горе - втрата, затримане в своєму  тілі, в почуттях проявляються з коротким часом непоправними тілесними хворобами . До прикладу - інсульт, цукровий діабет, аутоімунні захворювання, захворювання щитовидної залози, депресія, тривожні розлади, спазми в спині, шиї, напруга,  інші.

Символічна втрата

Про символічну втрату :

втрата включає в себе не тільки буквальну втрату ( смерть).

-          Втрата- це також втрата сім’ї (розлучення), тобто життєвого проекту сім’ї.

-           Батьківської любові ( важливіше маминої), добрих значимих стосунків.

-          Для деяких матерів - одруження сина чи навіть доньки.

-          Втрата молодості, краси, вікового здоров’я.

-          Втрата проекту життя, мрії - не одружилася , не народила дітей,  не реалізувала себе, як мріяла. Все життя сприймається внутрішньо, з почуттям страху та негативу. Втратила очікування від стосунків у сім’ї, чи надію ( очікування ), в парі.

-          Наразі в час війни, символічно людина переживає втрату сім’ї, бо не знає, коли побачиться, а коли, виїхала (переселена за кордон), дружина та діти хочуть залишатися та облаштовувати там, вже майбутнє життя, а чоловік немає ніякої змоги переїхати. Починається дуже схожий процес переживання втрати. Пошук можливостей, грошей, на переїзд. З кожним днем, який минає, збільшується відчай втрати. Запускаються деструктивні механізми психіки у відчаї, тривозі, страху, може починатися вживання спиртного , як механізму задоволення. Бо іншого задоволення не знаходить для себе.

-          Ще варіант втрати, який запускає психосоматичні розлади - збирав кошти на автомобіль, купив «євробляху» - «кота в мішку», а автомобіль не відповідав очікуваній мрії. Розвалений та старий. І є такі механізми роботи психіки, які не можуть витримати такого порогу навантаження стресу, це над багато, для даної психічної системи і тут відбувається надлом  у психіці- психосоматичні розлади, до удушшя, безсоння, головні болі, і супутні. Але тут, ми можемо говорити, коли би не таке сильно руйнівне навантаження на психіку, людина могла би продовжувати жити, в її стабілізації .

-          Втратою вважається втрата роботи, відповідно грошей, як способу існування. Домівки, що наживалася життям. В наш час - липень 2022 року - невизначеність, втрата сформованої для кожного індивідуально, стабільності. Що породжує, підсилює, є каталізатором,  вже сплячих собі тихенько - психічної нестабільності, психосоматичних розладів. Тілесних хвороб.

-          Втратою на все життя, вважається раннє розлучення батьків - для дитини, вважається втратою. Тата немає, тато неспроможний, слабкий. І тоді запускаються в розвитку дитини, механізми страху втрати (смерті мами). Також, народження дитини, коли немає тата у сім’ї, і на запитання, де тато - «його немає», формується страх втрати (смерті) мами. На цьому зломі формується обсесивно-компульсивні розлади (ОКР). І прийшовши на терапію, тільки можна ідентифікувати почуття, які переживаються,  вичерпати, перетравити, цей страх втрати. Який ще може і супроводжуватися, страхом самій бути мамою, бо помре (страх вагітності).

-          Втратою людини, в її символі (в мозку), є, коли близький, значимий об’єкт, захворів на невиліковну хворобу, і людина яка проживає поруч, кожен день переживає втечу від страху смерті, значимого близького, в різні способи, та після смерті об’єкту, розвиваються психосоматичні розлади. Повторюся, як в попередній статті, допомога потрібна тим, хто горює. Але при життю і тим, хто помирає.  Важливим є чесний діалог про почуття, які переживає помираючий та горючий. Такі чесні розмови знижують рівень наруги тілесно та психічно (досвід). Допомагають горюючому після смерті близького.

-          Втратою мозок (символ в мозку), реагує на смерть домашнього улюбленця ( собака, кіт). В моїй практиці 56 річна жінка, в якої померла собака, почала боятися виходити з дому. Така втрата стала каталізатором сплячого симптому ( панічних нападів , які вже були 20 років тому, тривожних розладів, і супутніх тілесних реакцій).

-          Великою буквальною та символічною втратою є розлучення подружжя, в котрих є діти. Допомога необхідна обом, як мамі так і татові. Коли з мамою залишаються діти, від стабілізованого стану мами, залежить психічний стан та стабілізація дитини.

-          Втратою, символічно сприймається почуття власної вартості, гідності, цінності. В дитинстві виховання та відношення, що розтягується на роки та впливає по всій площині життя. В дорослому житті – відношення в парі (знецінення, обзивання, приниження).  Результат один – психосоматичні розлади.

     Що робити, головне питання, яке задає пацієнт( людина) - відповідь - ходити на психотерапію. Щоб усвідомити, куди ви себе інвестуєте, по якій причині, і яка користь ( що отримуєте, від таких інвестицій, коли вони затягуються на життя, є і такі випадки!) В процесі - напрацьовувати навички (коли приходить час), інвестувати себе в нове.

     Все, що я описувала, принесено з власного досвіду практичного терапевтування людей.

     Автор Тетяна Пелех - психотерапевт.

Дата публікації 2022-07-11 в 14:32:13