Сексуальна норма та сексуальне збочення: де межа?

Спойлер: чіткого, однозначного, конкретного поняття сексуальної норми не існує!

Сексуальна норма є частиною сексуального здоров’я. Вона розглядається в різних аспектах.

У соціально-етичному аспекті норма грунтується на моральних і культурних традиціях та звичаях. Велику роль тут відіграє релігія. Так, у християнстві нормою вважається секс у шлюбі з репродуктивною метою. Виходячи з цього, підлітковий секс і секс після менопаузи потрапляють під «анормальну сексуальну поведінку». Вплив на поняття норми чинять і правові критерії: відмінності в законодавствах різних країн вносять свої корективи в те, що вважається нормальною сексуальною поведінкою.

З біологічної точки зору нормальною називають природну поведінку. У статистичному аспекті норма розглядається як середня величина. Чим рідше трапляється те чи інше явище, тим менш нормальним воно вважається. Таке поняття норми йде врозріз із сексологічною концепцією індивідуальних відмінностей.

У медико-психологічному аспекті нормою вважається той стан, який сприяє позитивному фізичному і психологічному самопочуттю та соціальному комфорту.

У клінічному розумінні норму можна поділити на оптимальну, допустиму і терпиму. Терпима норма — найсуперечливіша. Її можна визначити як норму або як патологію залежно від контексту.

Виділяють індивідуальну та партнерську норми. Індивідуальні сексуальні відмінності людей зумовлені особливостями їхнього психосексуального розвитку та типом статевої конституції. На цій основі формується індивідуальний діапазон прийнятності, тобто те, що людина сприймає як нормальний прояв сексуальності, оцінює як ласки. З плином життя цей діапазон може як розширюватися, так і звужуватися.

К. Імелінський виділив такі критерії партнерської норми, які, з одного боку, досить виправдані, а з іншого — не завжди однозначні:

• Різниця за статтю. Цей критерій неможливий у гомосексуальних парах.
• Зрілість. Якщо говорити про біологічну зрілість, то з цієї точки зору сексуальні контакти підлітків не вписуються в норму. Якщо говорити про соціальну і психологічну зрілість — тут усе ще складніше.
• Взаємна згода. Неоднозначний критерій у випадках несексуальної мотивації (коли один із партнерів дає згоду через страх втратити партнера або з бажання зробити йому/їй приємно).
• Прагнення до взаємного задоволення. Неоднозначно у випадках, коли один партнер хоче зробити приємно іншому.
• Відсутність шкоди іншим людям або суспільству. Тут, швидше за все, має значення регулярне і/або значне порушення соціальних норм.
• Відсутність шкоди здоров’ю. Гадаю, хоч раз вам траплялася новина про серцевий напад під час сексу/оргазму.

Ряд учених взагалі заперечують можливість встановлення меж норми сексуальної поведінки, адже мова йде не стільки про сексуальність конкретної людини, скільки про терпимість або нетерпимість суспільства.

Мені особисто імпонує визначення американського психолога С. Гордона: «Нормальна сексуальна поведінка дорослої людини може бути визначена як добровільна, заснована на згоді та виключає експлуатацію; вона зазвичай не лише приємна і позбавлена почуття провини, але й посилює самошанування».

Сексуальні фантазії, сексуальні ігри чи сексуальні девіації?

Найчастіше під сексуальними фантазіями мають на увазі сексуальні думки нереалістичного змісту. Або те, чого в реальному досвіді ще не було, але думки про це збуджують, і є відчуття, що насправді вам це могло б сподобатися (що не факт). У цьому визначенні криється відповідь на запитання — чи потрібно прагнути обов’язково втілювати свої фантазії? Ні, це не обов’язкова умова. Фантазії допомагають створювати і посилювати збудження (і можуть допомогти досягти піку задоволення під час сексуального контакту з партнером). Також це екологічний спосіб переживання «заборонених» і навіть небезпечних бажань. Головний критерій «нормальності» полягає в тому, що ви робите зі своїми фантазіями. Якщо в вас усе гаразд із самоконтролем, і ви керуєте тим, що і як будете (або не будете) робити зі своїми сексуальними фантазіями — фантазуйте на здоров’я.

З фантазій можна переносити в реальне життя деякі елементи або сам сюжет. Можливо, виявиться, що деякі речі гарні виключно у формі фантазій, а можливо, деякі елементи залишаться у вашій практиці. На перетині сексуальної фантазії з реальною сексуальною поведінкою і народжується сексуальна гра.

А де ж та межа, де сексуальна гра стає сексуальним збоченням (девіацією, парафілією, перверсією)? Мені дуже подобається, як про це пише Б. Мартель у книзі «Сексуальність, любов і гештальт». Розглянемо різницю між нормою і збоченням на прикладі садомазохізму. Якщо це сексуальна гра, то тут обов’язково є правила, обумовлені умови (місце, час тощо) і отримано згоду всіх учасників на свої ролі. Садомазохізм як девіація стає тоді, коли мова йде про насильницьке примушування до певних дій. У випадку девіації інший учасник перестає бути повноправним партнером, він стає лише інструментом для відігрування конкретного сексуального сценарію. Більше того, у випадку девіації практично або повністю відсутні пошуки інших форм сексуального задоволення. Як бачите, різноманітність і багатоплановість ваших сексуальних фантазій і ігор — це скоріше про здорову сексуальність, ніж про збочену натуру.

Також для історій з парафілією характерні такі моменти: поведінка парафіла сповнена ворожості, її поведінковий сценарій грунтується на дитячій травмі, сама парафілія стає ритуалом для відтворення травми і способом подолання її.

Парафілії переважно можна поділити на ті, що грунтуються на векторі спрямованості потягу (вибір партнера на основі віку, його анатомічних особливостей, належності до неживих предметів, тварин тощо), і на ті, що грунтуються на способі реалізації потягу (механічні, психологічні та фізіологічні методи й засоби).

Я не буду перераховувати всі існуючі назви статевих збочень. Посилаюся на DSM-5, де виділяють такі основні парафілічні розлади: вуайєризм (шпигунство за оголенням або сексуальним життям інших); ексгібіціонізм (демонстрація оточуючим своїх геніталій); фротерізм (тертя об сторонніх у місцях скупчення людей, найчастіше в громадському транспорті); мазохізм (прагнення бути приниженим); садизм (прагнення принижувати, завдавати біль); педофілія (потяг дорослого до дитини); фетишизм (заміщення сексуального об’єкта річчю, предметом); трансвестизм (збудження від переодягання в одяг іншої статі).

Останнє редагування 16-06-2026 в 22:52 за Києвом