Як адаптувати дитину і, головне, маму до дитячого садочку

Психологічні нотатки для мам, чиї дітки розпочинають чи продовжують ходити в дитячий садок. Адаптація до дитячого садочку - це не лише новий розділ життя маленького Героя чи Героїні. Це достатньо складна, та при цьому захоплива історія про закладені природою процеси дорослішання та сепарації (відділення) мами і дитини, про зміни у сімейній системі тощо. Для мене ця історія не так про дитячий садок, несмачну кашу, страхи, що дитина цілий день ходитиме у мокрих штанцях і ніхто про неї не подбає – для мене ця історія про простір для змін і росту як малюка так і мами.  

1. ПРИГАДАЙТЕ свій дитячий садок, чого ви боялися і про що переживали? Що було найважчого, а що вам подобалось? Що з тих часів досі впливає на ваше життя? Чи вдалося вам трансформувати негативний досвід у ресурс? Відокремте свої страхи від їх проекцій на свою дитину, вона зовсім інша і її досвід буде зовсім іншим. Я пішла у садок пізно і моєю найбільшою складністю і стражданням - було невміння влитись у колектив, який уже був сформований. І тому згодом я навчилась створювати свій колектив, навчилась дружити і ці навички досі допомагають мені втілювати професійні ідеї і мати дуже багато гарних друзів. А позитивний досвід – це участь у новорічних ранках, які здавалися магією, веселі бійки подушками під час «тихого часу», медитативні копошіння у піску, віршики і пісні – улюблені і важливі дотепер речі.  

2. КРАЩІ ДРУЗІ АДАПТАЦІЇЇ - Довіра, відчуття і віра!  

ДОВІРА. Важливо стати тим, кому ваша дитина зможе довіряти. Це мегакрута штука, яка зміцнить стосунки коли дитині 2 роки і коли 32, та навчить малюка у подальшому довіряти іншим близьким людям. «Фальсифікаціям – ні, махінаціям – ні, понятіям – ні, ні – брехні». Якщо вас не буде цілий день - не говоріть дитині «мама зараз прийде», не тікайте, як тільки малеча відволіклася на іграшку.  

ВІДЧУТТЯ. Що ж робити, коли ви не можете витримати сліз і горя свого малюка, залишаючи його з родичами, або якщо брати нашу тему – у дитячому садку? Спробуйте вербалізувати (озвучити) малюку те, що з ним відбувається. З своєї практики психолога, знаю, що не кожен дорослий це уміє, не кажучи про дитинку, яка лише кілька років живе на планеті: «Ти засмучений, бо мама йде?», «Тобі сумно залишатися в садку?», «Ти боїшся, що мама не повернеться?», «Ти не знаєш, чи дітки будуть з тобою гратися?". І спостерігайте, що відбувається. Зазвичай мої діти при таких розмовах перестають плакати (або зменшують інтенсивність), переключаються, зацікавлюються, починається діалог, який транслює дитині те, що її розуміють і чують.  А також розкажіть про себе, яке почуття ви переживаєте, від чого тікаєте, поділіться з сином чи донькою: «Я теж дуже сумую, що йду від тебе", "Я дуже втомилась, трішки відпочину удома", Сьогодні ви в садочку будете…., а після цього я тебе заберу і ми підемо кататися на самокаті , годувати білочок в парк, я також дуже чекаю на нашу прогулянку».  Вербалізація почуттів допоможе малюку краще розуміти себе та інших людей, не лякатися незрозумілого стану: «Тобі страшно», «Ти можеш поплакати, коли скучиш за мною. Це нормально», «Я теж засмучена». Розпізнавати та проявляти свої почуття, розуміти що це нормально – одне з найціннішого, чого ви можете навчити своїх діток. 

ВІРА. А ви вірите у свого малюка? Що він зможе без вас одягатись і взуватись? Що він відкриє свої здібності до взаємодії та комунікації з іншими? Вірите, що йому буде цікаво гратися однією поламаною машинкою чи лялькою в садку, незважаючи на те, що дома десятки нових? Що зможе навчитись новому і отримати задоволення від перебування у садку? Скажіть йому про це! «Донечко, синочок, я вірю у тебе, у твої здібності, маленькі але потужні сили та любов до життя» Нехай він або вона розуміють поки не усі слова, та енергію і віру яку у них вклали батьки відчують обов"язково!  3. Коли ви робите все можливе, та адаптація терпить фіаско, малюк постійно хворіє і змушений сидіти з вами удома. Якщо вам здається що він ніколи не звикне до садка – запитайте у себе – що самого страшного трапиться зі мною, якщо мій син чи доця з радістю почне ходити в садок і отримувати задоволення від спілкування з іншими дітками? Це буде запитання про вашу власну адаптацію, адже дитина це частинка сімейної системи і якщо мама не готова до нового періоду, дитина буде робити все можливе щоб допомогти мамі у цьому. 

• Що зміниться у моєму житті? 
•  Які речі мені прийдеться переосмислювати? 
•  Що змінювати? 
•  Чим зайняти? Йти на роботу? Шукати себе у чомусь іншому? 
•  До чого вам потрібно буде адаптуватись? 

Олеся Олійник, практичний психолог, гештальт-терапевт по роботі з дітьми та сім"ями, арт-терапевт, мама хлопчиків близнюків