Як перестати все контролювати?

Людина, яка звикла тримати все під контролем, часто знаходиться в напруженому стані. Вона витрачає багато енергії на те, щоб бути включеною в усе, що відбувається навколо неї. Не може повноцінно відпочивати та розслаблятися, їй складно отримувати задоволення від життя. Це впливає на її стосунки з оточуючими. Ви можете тиснути на інших, вимагати, що вони все робили так, як Ви вважаєте за найкраще. І це, як правило, призводить до конфліктів. Тобто Ви контролюєте як себе, так і близьких людей колег, усіх, з ким маєте стосунки. До надмірного контролю схильна людина, яка вважає, що тільки вона знає, як все правильно робити, а іншим не можна довіряти, бо підведуть. Хтось контролює із-за страху втратити стосунки. В такому випадку контроль - це спосіб знизити тривогу, що партнер не знайде когось іншого, адже він розуміє, що Ви знаєте кожен його крок. Але насправді контроль не дає гарантії, що інша людина буде з Вами стільки, скільки Ви захочете. І за надмірним контролем стоїть не сила — а велика внутрішня тривога. Бажання бути незамінною. Потреба відчувати безпеку через керування іншими. Якщо все відбувається так, як Ви це бачите, тільки в такому випадку Ви відчуваєте себе спокійно. Вам складно витримувати спонтанність та непередбачуваність.

Різниця між справжньою турботою та контролем

Контроль іноді може виглядати як турбота. Звучить як: "я хвилююсь за тебе", "я просто хочу як краще", "без мене ти не впораєшся". Але турбота і контроль — не одне й те саме. Турбота залишає іншій людині простір. Право на вибір, на помилки, на власний досвід. За контролем же стоїть недовіра. Що інший не справиться або що він від Вас піде. Є постійне очікування, що все піде не так, як Вам потрібно, із-за цього багато напруження. Близькість не з'являється там, де один постійно перевіряє, а інший змушений виправдовуватись.

Головні причини виникнення надмірного контролю

Які ж причини цієї потреби все контролювати? У людини, схильної до гіперконтролю, могли бути вимогливі батьки, які змушували її відповідати їх очікуванням, не давали вибору і карали за вчинки, коли вона робила щось по-своєму. Проявляли свою любов тільки тоді, коли дитина була слухняною і виконувала їх вказівки. В такому випадку людина звикає, що безпечно тільки тоді, коли є певні інструкції і вона їх дотримується. Вона звикає відчувати себе цінною в такі моменти. Спочатку для батьків, потім для себе, потім і для інших людей.

Ще одна причина надмірного контролю - необхідність в ранньому віці брати на себе відповідальність за інших людей. Це парентифікація або заміна ролей (від слова parents), тобто той випадок, коли на дитину перекладають свої функції дорослі. А в неї потім закріплюється сценарій, що її цінність - в турботі про інших, а не в ній самій. І вона знає, що інші можуть не справитись, підвести. А вона повинна все передбачити.

Як позбутися гіперконтролю: практичні кроки

Тепер про практичне. Що можна робити по-новому. Замість того щоб роздавати задачі іншим — запитуйте як вони самі хочуть діяти. Навіть якщо відповідь відрізняється від вашого бачення — дайте людям можливість взяти на себе відповідальність і зробити по-своєму. Так, це буде викликати тривогу. Але коли людина боїться — і все одно робить — вона отримує шанс подолати страх і здобути новий досвід. Щоб мати те чого раніше не мали — варто робити те чого раніше не робили. Для людини яка схильна до надмірного контролю — це делегування і довіра іншим хоча б в чомусь. Результат може відрізнятись від ваших очікувань. Але ви зекономите час. І відкриєте шлях до кращих стосунків. Можливо є сенс знизити планку заради цього?

Як навчитися довіряти та приймати власну неідеальність

Починайте з малого. Довірте комусь щось не дуже важливе. Якщо впорався — довірте більше. І поступово розширюйте коло тих кому можна довіряти. І найважливіше — поступово дозволяйте собі бути неідеальною. Помилятись. Не карати себе за помилки. Якщо ви зробили все що було у ваших силах — цього вже достатньо. Ви не зобов'язані все робити бездоганно. Щось вийде чудово. Щось — не дуже. Але навіть у другому випадку ви отримуєте досвід з якого можна зробити висновки. Важливо не те як саме ви щось робите. А як ви ставитесь до себе і до інших у процесі виконання якахось задач. Можна підсумувати, що здорові стосунки — це не про контроль. Це про довіру, межі і можливість залишатись собою — і для себе, і поруч з іншою людиною.