Live:
Оксана Селезнєва
Оксана Селезнєва 1 second тому: «Здравствуйте. «считается ли гиперфикс на человеке(в моей случаи это подруга) симптомом прл?» Может да, а может- нет Если у человека болит живот- это может быть аппендицит? Да. А»
Оксана Селезнєва
Оксана Селезнєва 1 second тому: «Доброго дня. «Як справлятися,навчитися жити це життя і уникати рецидиву? « БАР- розлад настрою з біологічними та психосоціальними складовими. Психотерапія допомагає знижувати про»
Володимир Тарасенко
Володимир Тарасенко 50 seconds тому: «Вітаю! цитата: «Як справлятися,навчитися жити це життя і уникати рецидиву?» Відповідь включатиме долучення та безпосередню участь у реалізації трьох напрямків. Перший - взаємо»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Gabrielle Age: 25

Почему я не чувствую любви к больной матери?

Моя мама всегда была мне близким человеком. Во всех трудных ситуациях она меня поддерживала. Она всегда очень сильно переживала за меня, плакала, когда я болела, а мне всегда было очень больно видеть ее слезы. Очень много лет мы жили отдельно, много говорили по телефону, по скайпу могли говорить по 5-7 часов, а когда я думала о родителях у меня наворачивались слезы. Недавно выяснилось, что у мамы рак на последней стадии и кроме того, у нее еще сопутствующее невралгическое заболевание, которое полностью приковало ее к постели. Она совсем не может двигаться. Очень странно я отнеслась к этому, мне как будто все равно, ели даже не сказать, что я хочу этого. Как будто ничего нет у меня в душе, и ничего не произошло, и еще испытываю раздражение, осознавая все это. Я себя ненавижу за это. Я вижу, что ей нужна моя поддержка, я знаю, что так не поступают, но когда я прихожу домой, я не могу долго быть с ней. Я сразу начинаю беситься, хочется уйти куда нибудь, уехать, убежать. Все родственники в шоке от этого. Что со мной? Что с моими чувствами? Мне иногда кажется, что ни что в этом мире не способно вызвать моих истинных нормальных слез, словно я не человек вовсе, а чудовище. Мне все стало все равно. А я не хочу, что бы так было, я хочу ощущать сострадание, заботиться. Я раньше кошаков бездомных домой постоянно приносила, лечила их и кормила, потом пристраивала куда нибудь, а сейчас даже наша кошка стала меня бесить, когда требует ласки. Раньше сильные чувства к молодому человеку и разлука с ним у меня вызывали многомесячную депрессию и постоянные слезы и сопли, бурю эмоций, а теперь так, пол часа всплакнуть и все. Что это? Я не хочу быть такой, я мозгами осознаю, что я, наверное, что то сейчас сделать должна, что то сказать, как то посмотреть, а я сижу с абсолютно безразличным видом. Помогите мне, пожалуйста, понять что со мной, и как от этого избавиться.

С уважением.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.