Live:
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 3 hours тому: «Вітаю! цитата: «Я прідурок повний, мене виводили гуляти по території психлікарні у вязках, прив'язували до кроваті, що я за людина скажіть((?» Ви людина, в якої є хвороба. Це вон»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 6 hours тому: «Вітаю ! Я чую у вашому описі не стільки «нездатність до стосунків», скільки дуже сильне виснаження від повторення одного й того самого сценарію. І важливо, що ви вже помічаєте: пр»
Оксана Юрьевна Селезнева
Оксана Юрьевна Селезнева 7 hours тому: ««Як мінімум міняти себе, міняти до того моменту, поки вона знову не закохається в мене. Якщо раніше вона закохалася в того, який був веселий, безстрашний і т.д, то зараз треба стат»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Olga007 Age: 23

Депрессия на фоне жизни

Здравствуйте, меня зовут Ольга мне уже почти 23 года и я, по всей видимости, полный баран и ноль в жизни. Даже не знаю в чём именно моя проблема. Начну с того, что после окончания обучения (училась с огромным удовольствием и на любимую профессию - журналист), я не могла год найти работу по специальности. Куда не приходила: либо мест нет, либо меня берут но зарплату платить не собираются, либо берут и всё хорошо, но в конечном итоге – берут другого человека, которого ещё пару месяцев назад собирались брать. И вот после этих неплодотворных поисков я нашла работу, не по специальности, но нашла. В начале, нравилось более менее, в мои обязанности входило размещать объявления в интернете о продукции компании, отвечать на почту и добавлять информацию на сайт. Со временем мне добавляли кучу обязанностей: уборка, поручения всякие, даже заставили создать сайт. Чего я отродясь не умела делать (за это, в принципе, спасибо – сейчас я могу заработать дополнительную денюжку благодаря этому навыку). В общем обязанностей у меня много, а времени и зарплаты – мало. В компании этой никто долго не держится, все уходят. Я тоже как-то сказала, что ухожу (при этом никто из моей семьи меня не поддержал, сказали - терпи), но потом меня уговорили остаться наобещав золотые горы – я осталась, сейчас опять думаю уходить потому, что ещё больше на меня вешают всего и виновата в итоге всегда я. ко всему прочему переехали на новый офис, за черту города, где нет ни магазина ничего и кушать на работе особо нечего, т.к холодильника нет. Опять же обещают, что всё будет хорошо, и я вот не знаю верить или нет. Уходить в никуда – страшно, вдруг опять без работы буду ((( с другой стороны – у меня душевные терзания, и никто ничего посоветовать не может. Я в общем-то как тряпка стала уже, на всём этом фоне у меня упало давление и я себя часто плохо чувствую. Моя нерешительность меня напрягает очень, да и совесть на меня давит моя. У меня уже <a href="/interview.php?id=38">депрессия</a> начинается.
Второй вопрос: взаимоотношения с мамой. Моя сестра полжизни доводила её до ужасных состояний, что та жила несколько лет на успокоительных. И теперь я не могу никуда нормально уйти погулять, поехать или даже уволиться. Не хочу её расстраивать, заставлять нервничать. Понимаю, что жизнь моя, но они всегда решают всё за меня, я вроде и ругаюсь из-за этого, но совесть заставляет делать всё так как они хотят.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?