Знову про Аспергера

Прочитав повністю пост Анастасії від 18.09.2014 і всі відповіді. Погоджуюсь, ставити собі діагноз ка-зна для чого - справа невдячна. Але прояви "отсутствие взгляда "глаза в глаза", через чур явная неуклюжесть, слишком высокая чувствительность к слуховым воздействиям, отсутствие понимания "невербалики", трудности в поддержании дружеских отношений, крайняя эгоцентричность, сосредоточенность на узком спектре интересов, трудности в интерпретации чувств, действий, мыслей других людей и прочее" і далі складають кожноденну реальність. Синдром Аспергера часто описують як легку форму аутизму. В сталих умовах ми, Аспергери, акось-там навчились функціонувати. Але час зараз неспокійний, триває війна. Люди перебувають в нервовому напруженні і їм уже якось не до чиєїсь-там трошки дивакуватості. Можуть розпочатись бомбардування або прихід ворожих військ. Треба буде діяти швидко, контактувати з незнайомими людьми, надавати або приймати допомогу і т.д. Тим більше, якщо призовуть в армію. Як в бойових умовах обійтись без невербалки?
Питання таке: чи варто вже зараз якось над собою працювати, чи можна понадіятись, що в екстремальних умовах все якось само собою владнається?