що зімною?

3 роки зустрічалась з хлопцем який мене принижував,обзивав,бив,зраджував. І зрозуміло що кожна номальна людина розірвала б подібні стосунки,але не я. При тому його не любила,мною швидше керували інші бажання.. Він сам в один момент пішов до іншої.
Я добре усвідомлюю все що для мене краще але роблю все навпаки,так ніби мені подобається мучатись принижуватись, робити все для людини яка того не цінує.
Після нього я зустрілі хлопця з яким в мене були абсолютно протилежні стосунки. Майже два місяці.
І недавно я зустріла колишнього.І знову це неадекватне бажання проснулось. Домовились ще раз зустрітись(сама не розумію для чого) На зустрічі піднялась розмова про моє особисте життя,забрав в мене телефон,почав читати переписку . Знайшовши мого хлопця…почав мене бити заставив щоб я подзвонила йому і сказала що ми розстаємось,що я вертаюсь до колишнього..
Тоді ж того він розбив телефон,викинув картки…
Після цього я вирішила бути сама.Бо коли є бажання бути принижуваною тираном. То краще вже самій бути.
Зараз намагаюсь розібратись в собі,але не вдається,це як замкнутий круг.

Будь ласка,прокоментуйте цю ситуацію. Яка ваша думка що до цього?
В чому моя проблема? Можна шось змінити в моїх потребах у стосунках ,чи це на все життя?