6 років живу одним хлопцем: моя зацикленність хвороблива?

Допоможіть будь ласка подивитись із сторони, була б Вам дуже вдячна.
Постараюсь коротко. 6 років тому, до мене залицявся хлопець; він мені також симпатизував, але цього я не враховувала: "я морозилась". Чому так? через мою невпевненість, страх у спілкуванні з хлопцями, неосвіченність у стосунках, проблеми в сім'ї.
Після того, весь цей час, я про нього згадую. Він став для мене ідеалом певним, я порівнюю його з іншими, я багато про нього думаю, деколи мені здається, що я зійшла з розуму, якісь хворобливі ілюзії; зрідка дуже випадково ми бачились, після цього всі думки про нього. Через це мені дуже важко переключитись на когось іншого, ж такий вік, хочеться поряд людини, а я не можу; серцем завжди відчуваю не те, неприязність до інших. Мене хвилює дуже, моя зацикленність на ньому, чому так багато думок? Мені здається я якась не така як всі, у всіх здається все так просто, а у мене ні.
І ось недавно він написав мені, що "він завжди про мене думав" І "хотів би поєднати життя разом", але зараз не час (це пояснюється тим, що він попав був у тяжку аварію, іде реабілітація). Але після цих слів, я була окрилена, хоча розумію, що це слова, тим паче, я знаю у нього є інша дівчина; А після слів сказаних від нього - тишина вже 1,5 місяці. і я відчуваю, що після цих слів я стала закритішою, замкнутішою у спілкуванні, менше виходити з дому, я розумію я чекаю його, його смс, дзвінка, зустрічі з ним. Але, але розумієте, я і сама розумію, що слова, сьогодні є, завтра їх забули. Якою силою волі я не старалась, я не можу, все зводиться до нього. Я боюсь, що я буду чекати, і все прогавлю. Я невпевнена, що я йому потрібна (але у смс, не прямми натяками, він мав зрозуміти, що він мені не байдужий)