Live:
Ганна Автонділова
Ганна Автонділова 9 hours тому: «Вітаю! Дуже хочу вас підтримати. Те, що ви зараз відчуваєте - порожнечу, розгубленість і втрату орієнтирів це абсолютно природно. Півтора року ця людина й надія на спільне майбутн»
Володимир Тарасенко
Володимир Тарасенко 15 hours тому: «Вітаю! цитата: «Як мені почати цей шлях до себе, коли я поки що навіть не розумію, ким є без цієї надії?» вважаю Ваше прагнення вчасним і сміливим кроком. Шлях до себе. З чого ві»
Яна Кузик
Яна Кузик 17 hours тому: «Доброго дня. В першу чергу хочеться відмітити, що один із найважливіших і також найважчих кроків Ви вже зробили. І це був навіть не один крок - побачити, що те що відбувається »
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: BGD Age: 23

Любовь матери

Здравствуйте. Мне 23 года. И я только сейчас решилась написать о своей проблеме. Дело в том что нас в семье 3 детей. Я самая старшая и два младших братишки. Я их очень сильно люблю. Между нами разница в 4 года и 18 лет. Проблемы возникают со средним братишкой Н. Он родился у нас с врожд. пороком сердца и перенес тяжёлую операцию в 12 лет. Мама всю жизнь заботится и опекает его. К чему я в принципе не против. Но есть одно но. За все свои 23 года похвалы от мамы я слышала максимум раз 5, с обязательным (но) Братишка сейчас 20 лет и его совершенно не волнует чужое мнение. Он может ударить меня. Обозвать самыми грязными словами, обматерить при друзьях. При чем мамина реакция меня просто убивает. Она никогда не винит его. По её словам это я (истеричка). Сколько себя помню мама постоянно била меня а тем летом ударила так что у меня остался синяк под глазом. И Мама и братишка конечно просят потом прощения но ничего не меняется. Папа уже несколько раз ругал их за то что они поднимают руку. Но постоянно жаловаться ему я тоже не хочу так как у него больное сердце. И маму мне очень жалко я вижу что её мучает совесть после всего. Но она не умеет признавать ошибки. Мама всегда считает что права. Братишка же позволяет себе все что хочет. Он может придти домой пьяным и врать что не пил, посадить все деньги. И ходить на след. день как ни в чем не бывало. Я очень сильно люблю его и маму люблю. В последнее время мне стало казаться что они правы. Что это я стала истеричкой и агрессивной. У меня даже стали портится отношения с МЧ и друзьями. Я чувствую себя какой то никчемной и бестолковой. Иногда мне хочется высказать все что я думаю маме и попросить её хоть один раз просто похвалить меня. Мама считает всех моих двоюродных сестер умнее меня. Она может разговаривать с ними часами нахваливать их но только не меня. Хотя я тоже не дура. Отучилась на гранты работаю с 18 лет. Сейчас заканчиваю магистратуру. Но она как будто не видит ничего этого. Она не считает мою профессию чем то стоящим. Я знаю что так нельзя но чувствую как во мне копится обида на маму и куча комплексов. Подскажите пожалуйста что мне делать. Как быть. Может проблема действительно только во мне? Заранее спасибо за ответ!
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.