Live:
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 36 minutes тому: «Здравствуйте. Вы правильно видите, что здесь два запроса про отношения и про себя, и они очень сильно у вас переплетены. Это два рельса. И если ехать только по одному, ничего не из»
Марта Калина
Марта Калина 1 hour тому: «Добрий день! У психотерапії є поняття «Терапевтичне погіршення» — це поява у клієнта в ході терапії (або після) негативних, важких, тривожних переживань, які можуть проявитися чере»
question author 2 hours тому: «я займаюся цим не лише коли мені погано. я вважаю до селфхарма це віднести не можна? я болю собі боляче поки не вгамую свій голод болю»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: valentina Age: 18

квалифицированный совет

Уважаемый психолог, сейчас мне просто необходим ваш , так как в моей жизни наступил очень тяжелый психологические период. О моих проблемах не знает никто, соответственно никто не может мне помочь! Я скрытный человек и все проблемы держу в себе. Мне 18 лет. В этом возрасте жизнь бьет ключом, но не у меня. У меня абсолютно нет друзей, подруг никогда не было парня. Конечно, у меня есть любящие родители, отношения с мамой у нас просто замечательные. Но нельзя же в 18 лет ограничиваться общением с мамой!

У меня нет близкой подруги, с которой я могла бы куда-нибудь сходить. Я целыми днями сижу в четырех стенах перед телевизором или компьютером. Соответственно, мне не где знакомиться с парнями. Я отлично понимаю, что дело не во внешности. Некоторые говорят, что я даже красивая, у меня идеальная фигура. С интеллектом тоже нет проблем, я успешно учусь в институте, но в то же время я не "ботаничка". Я очень стеснительная и поэтому у меня возникают проблемы в общении. Находясь в коллективе, я не разговорчива, в основном только слушаю других, неуверенна в себе. Я чувствую, что окружающим скучно со мной. Может причина в этом? Я чувствую, как земля уходит у меня из-под ног. Мне очень одиноко!

В 18 лет уже хочется любить и быть любимой. Я ненавижу свою жизнь! В душе я чувствую, что я не отношусь к "домоседам", "серым мышам". Мне хочется вечеринок, праздников, шумных компаний. Но они случаются очень редко. Я не отмечаю свой День рожденья, т. к. мне не кого на него звать! Я начала чувствовать, что мама беспокоится о том, что у меня нет друзей и парня. Но она лишь намекает. Возможно, боится меня задеть. А сама я не хочу с ней об этом говорить! Я не знаю, что со мной происходит. Мне очень плохо!
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?