Як пережити карантинний час з сестрою?

У мене така ситуація. З сестрою завжди були дуже складні, напружені взаємовідносини. Ми часто не те, що конфліктуємо, але скандалимо, лаємось, нам завжди, як то кажуть, бракує миру. Кожна розмова зводиться до нервування. Сестра за характером досить дратівлива й нестримана. Якщо хтось не згоден з її думкою та ввічливо виказує свою позицію, вона одразу ображається, нервово ричить і злиться. З іншого боку вона досить відхідлива та навіть іноді легковажна. У мене ж зовсім інший характер. Я спокійна, коли я не відчуваю сильної тривоги, нікуди не поспішаю або не хвилююся перед якоюсь важливою або невідомою для мене подією. Але разом с тим я дуже злопам’ятлива й імпульсивна людина, тобто якщо мені хтось грубить – з грубістю у відповідь мене буде вже не зупинити. Якщо казати точніше, такі ситуації можуть довести мене або до істерики зі сльозами (це, можливо, особливість мого меланхолічного темпераменту), або до взаємної грубості, а у деяких випадках навіть до неконтрольованої агресії. При цьому я за протязі трьох років інтенсивно працювала над собою, зверталася до багатьох фахівців… В результаті за ці роки мені вдалося подолати екзізтенційну кризу (в тому числі бажання самогубства), а також вдалося значно знизити свою тривогу та сприймати життя трохи більш позитивно. Так ось, що стосується сестри – я стараюся уникати будь-якої взаємодії з нею, щоб зберегти її й мої нерви, бо скільки б не намагалася налагодити взаємовідносини – все безрезультатно, в основному через різницю в характерах. У вересні сестра поїхала в інше місто навчатися, я же залишилася у місті свого проживання. Для мене було дуже приємно усвідомлювати, що скандали зрештою зупиняться. Але з 7 листопада її (точніше, весь ВНЗ, в якому вона навчається) перевели на дистанційне навчання, при цьому невідомо, до якого дня.