Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
question author 36 минут тому: «1. Я майже в усіх життєвих питаннях керуюсь своїм "звіриним" відчуттям. Тому якщо це відчуття говорить вступай у шлюб - значить так і має бути. Але такого з різних причин до 39 рок»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 1 час тому: «Ваші відповіді поступово змальовують картину, хоча до об'єктивного бачення і тим більше розуміння - ще далеко. цитата: «Стосунки були, але я нікого не кохав настільки, щоб можн»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 1 час тому: «Дякую Вам за відвертість Знаєте, на мою думку, проблема бажання болю більш глибша і сексуальні фантазії - це лише така собі умовна психологічна ширма, за якою приховується щось не»
Вопрос от: Марина Возраст: 18

Як пережити карантинний час з сестрою?

У мене така ситуація. З сестрою завжди були дуже складні, напружені взаємовідносини. Ми часто не те, що конфліктуємо, але скандалимо, лаємось, нам завжди, як то кажуть, бракує миру. Кожна розмова зводиться до нервування. Сестра за характером досить дратівлива й нестримана. Якщо хтось не згоден з її думкою та ввічливо виказує свою позицію, вона одразу ображається, нервово ричить і злиться. З іншого боку вона досить відхідлива та навіть іноді легковажна. У мене ж зовсім інший характер. Я спокійна, коли я не відчуваю сильної тривоги, нікуди не поспішаю або не хвилююся перед якоюсь важливою або невідомою для мене подією. Але разом с тим я дуже злопам’ятлива й імпульсивна людина, тобто якщо мені хтось грубить – з грубістю у відповідь мене буде вже не зупинити. Якщо казати точніше, такі ситуації можуть довести мене або до істерики зі сльозами (це, можливо, особливість мого меланхолічного темпераменту), або до взаємної грубості, а у деяких випадках навіть до неконтрольованої агресії. При цьому я за протязі трьох років інтенсивно працювала над собою, зверталася до багатьох фахівців… В результаті за ці роки мені вдалося подолати екзізтенційну кризу (в тому числі бажання самогубства), а також вдалося значно знизити свою тривогу та сприймати життя трохи більш позитивно. Так ось, що стосується сестри – я стараюся уникати будь-якої взаємодії з нею, щоб зберегти її й мої нерви, бо скільки б не намагалася налагодити взаємовідносини – все безрезультатно, в основному через різницю в характерах. У вересні сестра поїхала в інше місто навчатися, я же залишилася у місті свого проживання. Для мене було дуже приємно усвідомлювати, що скандали зрештою зупиняться. Але з 7 листопада її (точніше, весь ВНЗ, в якому вона навчається) перевели на дистанційне навчання, при цьому невідомо, до якого дня.
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?

Ответы психологов

Дополнение от автора вопроса ·
Тепер я змушена відстежувати, коли вона приходить на кухню та чи горить світло в ванній кімнаті чи туалеті, щоб сходити туди, не перетинаючись з нею жодним чином. Можу, наприклад, годину-дві просидіти в своїй кімнаті голодна, очікуючи, коли вона піде з кухні, щоб мені самій поїсти без скандалів. Але й це не завжди вдається. Сьогодні я, наприклад, не встигла помити після сніданку свій посуд. Коли я приблизилася до сестри, бо вона стояла біля раковини, вона як завжди нервово заричала. Такі моменти відбирають у мене всю енергію і можуть запросто зіпсувати весь мій день: абсолютно ні з ким не хочеться спілкуватися (навіть з мамою, з якою стосунки стали досить непоганими), не можу думати про щось позитивне, сама становлюся такою ж роздратованою й ображеною на весь світ, хоч і ДО таких ситуацій можу розмовляти зі всіма спокійно. Як це все пережити?
Дополнение от автора вопроса ·
Їй теж 18, ми однолітки. Так, такі стосунки були завжди, з самого дитинства. Через це років у 7-8 ми навіть розділилися по різним кімнатам, щоб менш сваритися. У мене до сестри жодних почуттів не виникає, для мене найголовніше - жити мирно, без скандалів. Не кажу вже про те, що перед від'їздом до іншого міста вона взагалі кілька разів назвала мене займенником "эта" (добре, хоч не середнього роду) просто за те, що я не люблю тварин (а у нас є кішка, і коли мама проводжала сестру, її довелося тимчасово віддавати). Сестра при цьому навіть вибачення не попросила. Тобто для неї фактично нормально вживати займенники заміст імені людини при зверненні, якщо людина їй чимось не подобається. Логічно, що після цього я тим більше не можу не ставитись до неї холодно.
А зачем кошку отдавать, пока сестры нет?
Говорили ли вы с сестрой про то, что вам хотелось бы не ругаться, жить мирно?
Без претензий про то, что она себя не так ведет.
Всегда ли у вас не было чувств к сестре?

Что вам хочется в этой ситуации?

Ответ отредактирован автором 26-11-2020 16:45:38

Дополнение от автора вопроса ·
Тому що я не змогла б за нею доглядати, хоча б тому що я ніколи не прибирала за тваринами туалет, не вичісувала їх та ін, і взагалі я їх боюся, тому що знаю що можуть покусати. Їхати до міста навчання сестри й повертатися - це 5 днів. Крім мами у мене більш нікого немає, тому на ті дні я залишалася вдома сама.
Так, я неодноразово казала сестрі, що більше не виношу наших з нею суперечак, головне - на пустому місці, тобто якихось глобальних причин для них немає. Вона або не реагує, або може на словах пообіцяти, що більш не буде так різко поводитися зі мною, а потім продовжити поводити себе як і було.
Не завжди не було почуттів. До такого усвідомлення я прийшла десь 3-5 років тому, коли вона мене вже дійсно дістала. Щоб хоча б не витрачати на неї свою енергію, 100 раз, раз за разом намагаючись достукатись і розібратися. Якщо б я дозволила собі відчувати щодо сестри, це би мене остаточно загубило. Я би тим більше не вистояла б ні в моральній кризі, ні в подоланні тривоги, бо додатково мені би було ще набагато боляче через поведінку сестри в ставленні до мене. Я вважаю, що я, можна сказати, в цьому випадку "захистила" себе своєю байдужістю.
Я хотіла б знову припинити будь-яку взаємодію з сестрою. Лише це допоможе мені жити зараз менш напружено. Але через карантин це неможоиво, тому я не знаю, що в цій ситуації робити.
Можна було б, наприклад, зняти квартиру й жити окремо, але це дуже дорого, та на короткий термін квартиру взагалі рідко можна зняти, майже не можливо. Плюс до того, я також навчаюся, ще не працюю, тому жити окремо, швидше за все, тут не варіант.
цитата:
я неодноразово казала сестрі, що більше не виношу наших з нею суперечак, головне - на пустому місці, тобто якихось глобальних причин для них немає.

Ну на такие слова не особо хочется как-то реагировать по доброму.
В них нет ни слова про ценность отношений с сестрой, ни предложений сесть и найти компромисс, ни ваших переживаний, кроме раздражения.
Дополнение от автора вопроса ·
Можливо і так. Але всі переживання щодо неї у мене вже пройшли. Зараз хочеться одного - мирного співіснування. А ось що можна було б для цього зробити, не знаю.... Я вже дійсно втомилася від цих конфліктів. Боюся, ще кілька днів проживання з сестрою - і у мене у самої не залишиться енергії для спокійного спілкування з людьми.
Если вы мысленно поставили крест на отношениях с сестрой и чувств к ней никаких, то единственный способ это жить отдельно
Дополнение от автора вопроса ·
Дякую.
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.