Не знаю, що робити

Вітаю!

Що порадите?

По-перше, розібратись з двома речами.
Перша - Ваш стан. Його неможна назвати бодай задовільним для того, аби розгледіти навколо себе гідну уваги партнерку, адже

Наразі не маю серйозних сточунків і через постійні стреси не можу ні з ким знайомитись.

Тобто варто уважно придивитись, що саме ПРОВОКУЄ Ваші СТРЕСИ, окрім зрозумілого хвилювання за маму і догляду за нею.

Друге - Ваші установки щодо жінок.
Із цим погоджуюсь -

знайти дівчину яка хотіла б трохи вкладатись в стосунки, а не тільки бути гарною, зараз дуже важко.

Проте "важко" не дорівнює неможливо. Отже шанси є, однак, Ви, як ми вже позначили, поки що неготові.

Тому, як бачите, обидва ці аспекти тісно між собою пов'язані. І, природно, обидва ПОТРЕБУЮТЬ вирішення(!)

І це ще не все. Привертає на себе увагу Ваше уявлення про власну цінність. З наведеного переліку -

Сам спортивний, кандидат наук, маю непогану роботу, квартиру, машину.

- вгадується нахил у зонішнішні фактори і матеріальну складову.
Ви може здивуєтесь, чому це я саме ці моменти підсвічую?
А ось чому - за вказаними речами не проглядається людина, яка готова вкладатись у стосунки(!) В чому, до речі, мимоволі Ви дорікаєте жінкам.
Можу помилятись, але саме так сприймаю Ваше налаштування крізь призму Вашого тексту.

Також варто озирнутись в минуле. Знову-таки для чого? Мета максимально практична - проаналізувати Ваш досвід стосунків і багаж уявлень про взаємини з жінками і шлюб як такий.
Між іншим, що може розповісти з цього приводу?
Чи були у Вас тривалі стосунки? Можливо, шлюб? Якщо був, то через що розлучились?
Щодо жінок - якої Ви думки про них?

Не останнє за важливістю питання - для чого Вам стосунки з дівчиною?
Як Ви розумієте, в теорії варіантів відповіді може налічуватись чимало - від вечора в ресторані і сексу після - до створення сім'ї і життя в любові та злагоді.

Все, про що я писав, так чи інакше торкається плідної співпраці з психологом. Поради типу зробіть ось так, знайомтесь в бібліотеці і тому подібне - з розряду мильних бульбашок.

Edited by author 19.09.2026 17:05

Ваші відповіді поступово змальовують картину, хоча до об'єктивного бачення і тим більше розуміння - ще далеко.

Стосунки були, але я нікого не кохав настільки, щоб можна було думати про шлюб.

Чи не могли б Ви розкрити, що це означає - любити, щоби думати про шлюб?
До речі, в кожного з нас і в кожної з жінок уявлення про шлюб будуть відрізнятись. У Вас особисто вони які?

Якщо виходити з того, що дівчині потрібен надійний та вірний чоловік - то я до стосунків готовий.

Тут не буду сперечатись. От тільки наведеного Вами далеко не усім достатньо. Деяким важливо, щоби поруч був люблячий чоловік, щирий, відкритий, з гумором, готовий йти назустріч, чути партнерку, зважати на її бажання і т.д.

Проблема в тому що дівчата / жінки зараз настільки або залякані, або не розуміють чого хочуть, що вони орієнтуються лише на матеріальну складову (що з чоловіка можна взяти).

Задовольніть, якщо зможете, мою цікавість - своїм реченням Ви узагальнюєте, тобто проектуєте на всіх жінок свої уявлення, чи робите висновки з досвіду спілкування, і то не поверхового, а, скажімо, з доброю сотнею дівчат?
Без сумніву, є такі, про яких Ви вказуєте. Але ж не лише ними вичерпується величезний світ жінок(!)
А так, на вскидку, Ваше описання жінок виглядає так, ніби причина Ваших складнощів саме в них. Дивно ж, правда?!

Мені останнім часом здається, що я щось у житті втратив

Може, й втратили, а, може, ще не набули, хтозна?

Щодо причин для стресів - то яка Ваша відповідь?

Edited by author 19.09.2026 18:31

Ваш стан зрозумілий. Всі ми потребуємо спілкування в парі з протилежною статтю – це нормально.
Коли поряд з нами немає тієї людини, якій ми могли б довіритися, дарувати свою увагу, турботу, отримуючи взаємність у відповідь, розділяти свої почуття та емоції, ділитися думками, тоді ми тривожимося, переживаємо.
Зараз ці почуття настільки сильно захоплюють Вас, що Ви починаєте боятися: раптом так буде завжди, Ви завжди будете один, і в сірих фарбах Ви бачите власне майбутнє.
Вам зараз дуже непросто. Невизначеність справді викликає тривогу та бажання скоріше якось її заповнити. Але іноді буває набагато корисніше не боротися з нею, а просто побути у цьому проміжному етапі.
Коли ми відчайдушно прагнемо мети, вона тікає від нас. До того ж, потрібно бути психологічно готовим до нових стосунків. Потрібно відпустити все, що завадить приходу нових стосунків.
Навіть якщо «все давно пройшло», всередині може залишатися образа, порівняння, через які нові люди просто не мають шансу. Для початку варто чесно поговорити з собою, розібрати досвід і зрозуміти, чи хочеться стосунків саме зараз чи краще почекати, поки емоції та почуття дійсно перестануть турбувати.
За листуванням Вашу проблему вирішити складно. Не знаючи Вас, можна надавати лише загальні рекомендації.

Вітаю!

Я майже в усіх життєвих питаннях керуюсь своїм "звіриним" відчуттям.

Щодо Вашого "звіриного" відчуття - маю припущення, що його налаштування в чомусь хибні. Було б інакше, Ви б уже давно перебували у щасливому шлюбі.
Зазвичай звірине сприймається як щось з дикої природи, для людини - на підсвідомому рівні.
Як на мене, то цей підхід суттєво обмежений, бо в ньому відчувається покладання на щось потойбічне, чим звичайна людина не наділена. Ніби повністю відсутня свідома частина, яка дозволяє бути зрячим, пізнавати потенційного парнера, наближаючись до нього і помічаючи, який відгук його прояви знаходять у Вашому серці... і голові. Куди ж без неї?!

Але такого з різних причин до 39 років в мене не було, весь час було щось, що мене зупиняло.

Просування вперед може відбутись після розкриття того ЩОСЬ, що Вас зупиняло.
Не буду накидувати безліч гіпотез, хоча деякими все-таки поділюсь. Цим щось може бути підсвідомий страх поєднати своє життя з жінкою(!)

Ви спитаєте, а до чого тут страх?

А ось до чого - деяким чоловікам (жінкам так само) страшно розкритись перед партнеркою/-ом, бо тоді вона/він побачить, що всередині чоловіка/жінки майже порожньо і жахнеться.
Або страх втрапити в халепу нещасливого життя, приміром як було у батьків.
Або страх поглинання партнеркою...
І тому їх раціо вигадує обгрунтування, мовляв, усі жінки меркантильні (чоловіки зрадники поголовно) чи щось в цьому роді. Адже істина недоступна, а шукати її, як Ви, певно, здогадуєтесь доволі неприємно.

Причина стресів - відчуття якоїсь власної нереалізованості у житті (при всіх здобутках). Особливо коли бачиш що у твоїх друзів, знайомих вже є сімї, діти.

Логічно, що Ви потрапляєте у пастку порівняння. Вона як раз і слугує підходящим інструментом для розчарування.

Скажу Вам більше. Щось мені підказує, що навіть одружившись, якась частина причин Ваших стресів, скоріше за все, залишиться. Через те досліджувати, на мій погляд, варто увесь спосіб життя і самопроявлення.

Edited by author 20.09.2026 07:20

Вітаю
«Мені останнім часом здається, що я щось у житті втратив, хоча може це і смішно звучить (тому що не був одружений і не маю дітей»
Можливо, вам не здається. На мою думку, це може бути втрата здібності закохуватися « без памʼяті «, яка є в молодому віці. Це коли тобі в людині подобається все без винятку, коли ти готов для неї « зірку з неба дістати », бороти любі перешкоди, аби бути разом. Тому, й в шлюб вступати простіше, бо гормони біжать попереду мозку і ще зберігається віра в казку.
А потім, коли життя « побʼє « ( когось в більшій мірі, когось в менший ), людина починає бачити все в партнерстві без отих рожевих окулярів, які були в молодості. І стає важче знайти « пару», бо ідеальних людей не існує, а « притиратися» не дуже хочеться. В цьому не має нічого поганого, якщо розуміти, що по « ту сторону « людина також має свій бєкграунд і свої критерії.

«Якщо коротко описати як я бачу шлюб - це союз з простою дівчиною яка має мене поважати.
Що ,на вашу думку , повинна побачити/ дізнатися/ зрозуміти дівчина про вас, щоб почати вас поважати?
Це повинно бути більше, ніж звичайна взаємоповага?
Як це могло б виглядати в житті - повага до вас?
Що означає « проста дівчина «?

“,,,Все інше (почуття гумору, щирість, взаємна повага) так само буде з моєї сторони. Але я повинен на підсвідомому рівні відчути що це моя людина, що при всіх її недоліках ми повинні бути разом.”
Тобто, ви не розглядаєте можливість наявності у вас недоліків, з якими дівчині прийдеться щось робити, а можливо і вам? Ви готові на компроміси? Готові змінювати щось в собі заради дівчини?

«У більшості все крутиться навколо грошей - забезпеч мені комфортне життя, подорожі, виконуй всі мої забаганки і тоді, можливо, ми з тобою ще якось зможемо співіснувати»
Якщо ваш досвід в більшості такий, то може варто змінити фокус на більш « простих « дівчат? На тих, які не потребують нічого від вас, які можуть задовольнити свої потреби самі, і все що вони хочуть, так це разом з вами сміятися, поважати вас та цінувати ваше щире ставлення до них.
І такі жінки існують. Це- мами. Є, й мами, які тягнуть з дітей гроші, але ж в більшості- це жінки, які ще вам грошей підкинуть.

Може спробуєте вирішити своє питання в терапії ?

Edited by author 20.09.2026 07:20

Доброго дня. У вашому повідомленні я бачу досить багато суперечливого. З одного боку, ви хочете близьких стосунків, а з іншого висуваєте до майбутньої жінки досить багато вимог, вона має бути простою, надійною, поважати вас, бути вірною, не орієнтуватися на матеріальну вигоду, приймати вас.
І тут мені цікаво, а що отримує жінка у цих стосунках і що ви самі готові вкладати в її життя? Навіть до власних дітей ми не завжди ставимося безумовно, тому очікувати від дорослої людини, яка вам нічого не винна, безумовної готовності відповідати вашим уявленням досить суперечливо.
Можливо, варто подивитися на це не як на перелік вимог, а як на взаємність, що важливо для вас, що важливо для неї і де ви обоє готові враховувати потреби одне одного, навіть якщо вони не завжди збігаються.
Мені здається, саме тут може бути важлива для вас точка для роздумів. не лише шукати людину, яка відповідає вашим уявленням про "свою", а поступово пізнавати одне одного і будувати близькість.
Любов, на мій погляд, не стільки знаходять чи випадково зустрічають, скільки поступово будують , проходячи разом через труднощі, розбіжності й кризи. І цьому справді можна вчитися.

Я бы предложила поработать с вашими установками и убеждениями относительно девушек и отношений в целом.
Да, отношения где деньги это основной критерий это правда неприятно и плохая затея, но давайте будем честными, для чего женщине мужчина, который будет зарабатывать мало либо достаточно, но будет жадным? Если брать уже классические отношения, то женщина должна чувствовать в мужчине опору. И уж так повелось, что финансы и обеспечение женщины, хотя бы частичное, это одна из таких опор. И особенно, если есть желание детей, потому что там достаточно много лет будет обеспечение женщины и ребенка.
В вас чувствуется сильный страх, что вас используют финансово, вы уже хотите брачный контракт. Но обычно это когда нет понимания своей ценности для девушки+отсутствие веры в то, что вас можно любить.
А дальше под эти страхи вы видите только то, что вам подтверждает ваши убеждения, чтобы было объяснение, почему не складывается личная жизнь. Потому что ведь девушки разные и отношение к деньгам тоже, но вы видите только то, что вам хочется видеть.
И вот с этим всем хорошо бы поработать в терапии.
Как и с тем, чтобы за последнее время немало переживаний из-за мамы, ДТП и суда и это тоже мешает отношениям, потому что тяжело с кем-то знакомиться, когда тяжелый период в жизни.

Доброго вечора.
Те, що Ви пишете про хворобу мами, виб'є з колії кого завгодно. Адже доглядати за людиною з деменцією надзвичайно складно і потребує певних медичних та психологічних навичок. Та, якщо я правильно зрозуміла, Ви переживаєте до цих пір стрес не лише від хвороби мами, але і через несправедливе рішення суду щодо ДТП.
І от тут у мене до Вас перше питання. На скільки Ви вмієте відпускати неприємне в житті? Бо складається враження що Ви і через 1,5 роки несете в собі сильну образу на те, що з Вами тоді сталося. А такі речі не сприяють впевненості у собі і дуже сильно психологічно виснажують. Забираючи саме ті сили, які необхідні на побудову серйозних стосунків.
Друге.
З того, що Ви написали про себе та своє життя, у мене склалося враження, що Ви достатньо реалізована людина, принаймні, професійно: "Сам спортивний, кандидат наук, маю непогану роботу, квартиру, машину" - на сьогоднішній день такими здобутками похвалитися можуть далеко не всі чоловіки. Отже, виникає, на мою думку, ще одна необхідність розібратися: страх "Боюсь що після 40ка вже буду нікому не потрібен, і що вже втратив своє життя" - це проблема застаріла, через занижену самооцінку, ця невпевненість у собі з дитинства? Чи проблема з'явилася під впливом втоми та переживань, від постійних стресів?
Чому це так важливо?
Справа в тому, що жінки дуже відчувають, як сам чоловік себе сприймає, на скільки він цілісна особистість і на скільки самодостатня (не плутати з самостійністю та матеріальним достатком). А цей фактор, у свою чергу, надзвичайно важливий саме в питанні поваги жінки до чоловіка, про що Ви і писали вище: "як я бачу шлюб - це союз з простою дівчиною яка має мене поважати. Все інше (почуття гумору, щирість, взаємна повага) так само буде з моєї сторони". Адже, насправді, кохання жінки цілком залежить від її поваги до чоловіка. Жінка ніколи не покохає чоловіка, якого не поважає. У іншому випадку, вона буде лише його намагатися фінансово використовувати. Тоді, як у випадку наявності поваги до чоловіка, матеріальне жінці буде все одно потрібне, бо це її природа, але воно перестане відігравати головну роль в її вимогах до нього. (Примітка. Жінка завжди буде матеріально орієнтованою, адже за своєю природою вона у шість разів фізично слабша від чоловіка, і не має на стільки потужно розвинутої логіки та розуму. Тому їй набагато складніше виживати у нашому матеріальному світі, при цьому, ще й народжувати дітей та намагатися забезпечувати їх майбутнім). Отже, або поважає і кохає, або вибирає того, хто зможе фінансово забезпечити життя її та її дітей. І це не є цинізм, або підлість - це природна необхідність закладена від народження.
Підсумок.
На мою думку, те, що у Вас не склалося до цього моменту особисте життя, може якимось чином бути пов'язане із власною самооцінкою, незнанням природи жінки і з ідеалізацією.стосункіа чоловіка та жінки.
До речі, а якими були стосунки між Вашими батьками, коли Ви були дитиною? Дякую