Втрата

Доброго дня! Я ніяк не можу змиритись, пережити втрату діток. В 20 років була перша вагітнісь, яка закінчилась мимовільним викиднем 8-9 тижнів. Через пів року вдруге завагітніла, дуже чекала дитинку, але 33-34 тижні, коли була в лікарні відкрилась кровотеча, поки лікарі думали що робити серцебиття не стало. Після кесарського ми дізнались, що чекали доню. Я її не бачила, та й не змогла б пережити( розумію,що не змогла б пережити, але виню, що не попросила показати) мене чоловік завів вже на могилку. Через півтора року знову вагітність( береглась як могла, хоч знову був сильний токсикоз). Слава Богу, все добре і ми дочекались народження нашої принцеси. Я її дуже люблю, та звичайно не хочеться, щоб вона росла сама. Коли доні було 5 років ми зважились, та рік не могли завагітніти і , ура!!! Я була щаслива, а коли сказали,що буде хлопчик то не могла повірити такому щастю. Дуже хотіла я і чоловік синочка. Та в 30 тижнів високий тиск, їдем в лікарню і як вирок - екстренно кесарів, рятують мене , а дитя як Бог дасть. Отак 28 днів в реанімації мій синочок і дивлюсь як він згасає, Боже як це важко. Не врятували, не змогли... Похорон назавжди буде в моїй уяві, я розбита((( Вже два роки пролетіло, а я не можу змиритись.