Question

02-12-2020

Доброго дня! Я ніяк не можу змиритись, пережити втрату діток. В 20 років була перша вагітнісь, яка закінчилась мимовільним викиднем 8-9 тижнів. Через пів року вдруге завагітніла, дуже чекала дитинку, але 33-34 тижні, коли була в лікарні відкрилась кровотеча, поки лікарі думали що робити серцебиття не стало. Після кесарського ми дізнались, що чекали доню. Я її не бачила, та й не змогла б пережити( розумію,що не змогла б пережити, але виню, що не попросила показати) мене чоловік завів вже на могилку. Через півтора року знову вагітність( береглась як могла, хоч знову був сильний токсикоз). Слава Богу, все добре і ми дочекались народження нашої принцеси. Я її дуже люблю, та звичайно не хочеться, щоб вона росла сама. Коли доні було 5 років ми зважились, та рік не могли завагітніти і , ура!!! Я була щаслива, а коли сказали,що буде хлопчик то не могла повірити такому щастю. Дуже хотіла я і чоловік синочка. Та в 30 тижнів високий тиск, їдем в лікарню і як вирок - екстренно кесарів, рятують мене , а дитя як Бог дасть. Отак 28 днів в реанімації мій синочок і дивлюсь як він згасає, Боже як це важко. Не врятували, не змогли... Похорон назавжди буде в моїй уяві, я розбита((( Вже два роки пролетіло, а я не можу змиритись.

Вопрос от: nik8d1; Возраст: 31

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

02-12-2020 11:22:18Дополнение от автора

Мені просто дуже важко і виговоритись немає кому, чоловік і рідні це вже пережили, а я не можу, не хочу їх обтяжувати. До того ж багато з тих від кого я чекала підтримки відверто показали байдужість, або просто не знали як себе поводити. Я ж перестала цінувати своє життя, знаєте відчуваю себе як 2/3 не на землі, тримає лише донька, якій я дуже потрібна. Але я втратила впевненість в собі, вийшла зараз на роботу і розумію, що за ці роки я дійсно деградую, низька самооцінка, розсіяність. Як себе вернути до повноцінного життя?

02-12-2020 12:16:12Дополнение от автора

Сум дуже сильний. Почуття провини... певною мірою так. Я довго шукала лікаря, спочатку пролікувалась в нього( після спіралі) планували вагітність, пила фолієву. Завагітніла, коли лікарю описувала попоредні вагітності я не дуже орієнтувалась в мед.термінах говорила як пам'ятала, принесла карточку з епікризами, але лікар не звернула на них увагу (треба було наполягти, щоб вона перечитала їх.) Там була основна причина всього Прееклампсія, що в подальшому і стала причиною всьому. Або потрібно було ще до когось сходити на консультацію, а я вірила впевненим переконанням свого лікаря, відношення якого було дуже хорошим і я була спокійна. З горем ділилась з подругою, яка завжди була поряд, або з подушкою ночами. На людях намагалась бути сильною.

02-12-2020 12:34:32Дополнение от автора

Я дуже хотіла ще синочка, і зараз коли я дивлюсь на доню, яка вона в мене хороша, як вона горнеться і розумію, що їх зараз було б троє, або хоч вдвох, то дуже важко. Говорять, що коли родяться діти в мами з'являється ще одне серце, от в мене таке відчуття, що це ще одне вирвали з грудей.

02-12-2020 12:53:15Дополнение от автора

Всім щиро дякую!

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Дарія Рудь
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Похожие онлайн консультации

05-05-2020 Втрата інтересу/безсоння і багато іншого

05-08-2018 Втрата

03-01-2018 втрата дитини

Вера Владимировна Морозова (Одесса) · Answer 1 · 2020-12-02 11:01:57

Здравствуйте!
Очень вам сочувствую, такая тяжелейшая утрата.
Какой помощи вы бы хотели от психологов?

Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) · Answer 2 · 2020-12-02 11:19:52

Я вам очень сочувствую. Вы так много горя пережили.
Хорошо, что у вас есть доченька.
Я бы советовала вам поработать с психологом (который работает с подобными темами, чтобы получить поддержку, помощь в том, как обойтись со своими переживаниями и жить дальше.

Ответ отредактирован автором 02-12-2020 11:24:53

Виталия Юрьевна Мельник (Харьков) · Answer 3 · 2020-12-02 11:20:18

Добрий день. Які страждання ((( я щиро співчуваю вашому болю. Щоб було б для вас підтримкою?

Вера Владимировна Морозова (Одесса) · Answer 4 · 2020-12-02 11:26:29

Выберите специалиста, что работает с утратами, выслушает, поддержит, поможет найти ресурсы для дальнейшей жизни.
Это действительно жизненно важно для вас в такой тяжелый период.

Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) · Answer 5 · 2020-12-02 11:28:16

Как вы знаете, что муж уже пережил утраты и ему уже не так тяжело?
Почему вы решили, что делясь своей болью вы обременяете его?
Попытка пережить горе в одиночестве, стараясь для другого делать вид, что уже лучше, лишь отдаляет вас друг от друга.

Виталия Юрьевна Мельник (Харьков) · Answer 6 · 2020-12-02 11:30:40

Так, це неймовірно важко переживати, і в той же час забирає ваше життя сьогодні. Забирає почуття спокою і відчуття щастя сьогодення у вас, вашої доньки та сім'ї вцілому. Бо таке відчуття, що ви сьогодні знаходитесь в реанімації біля сина, а не біля донечки.
Будь - ласка, візміть собі індивідуальну психотерапію, щоб прожити ту біль, жахіття, в достатньому для вас об'ємі.

Татьяна Анатольевна Моисеенкова (Киев) · Answer 7 · 2020-12-02 11:42:27

Дуже Вам співчуваю... розкажіть більше про період горювання за синочком, чи є почуття провини, чи сильний сум?

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 8 · 2020-12-02 11:52:05

Добрый день!
Очень сочувствую Вашим потерям, это действительно очень тяжело терять ребенка. Обычно на горевание уходит 1-2 года и, поэтому Ваши чувства не отпускают Вас. Вы правильно делаете, что говорите об этом и ищите помощи. Я бы Вам рекомендовала обратиться за психологической поддержкой, чтобы Вы могли вместе со специалистом прожить это

Татьяна Анатольевна Моисеенкова (Киев) · Answer 9 · 2020-12-02 12:25:35

Розкажіть трішки більше про сум, про що він? Про нездійсненні мрії? Про неможливість попрощатись? Можливо щось інше?

Ответ отредактирован автором 02-12-2020 12:26:08

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 10 · 2020-12-02 12:38:20

У Вас есть дочь и она нуждается в Вас. Вам нужно привести себя в порядок в эмоциональном и физическим смысле, жить дальше. К сожалению, мы в этой жизни мало что можем контролировать и нам приходится смиряться с потерями близких и родных людей. Ваша дочь чувствует Ваше состояние и очень важно, чтобы Вы могли быть для нее мамой. Постарайтесь обратиться за психологической поддержкой и, если Вам Бог даст еще ребенка, то было бы хорошо, чтобы Вас кто-то сопровождал психологически, это поможет справляться с переживаниями и тревогами. Время потихоньку лечит и боль утихает

Татьяна Анатольевна Моисеенкова (Киев) · Answer 11 · 2020-12-02 12:41:51

Дуде шкода... Але Ваше сердечко на небі і можливо йому там добре..

Павел Леонидович Басанский (Киев) · Answer 12 · 2020-12-03 02:07:09

Доброго!

цитата:

а я вірила впевненим переконанням свого лікаря, відношення якого було дуже хорошим і я була спокійна.

В цьому випадку і на майбутнє: вірити треба лише самій собі і своєму материнському інстинкту. А якщо віруюча, то звісно і Богу. А не простим смертним людям, навіть якщо вони й одягнули білі халати. Така занадта довіра - то трохи дитяча позиція - як малої до дорослих, які знають краще. Але ж Ви на це не враховували раніше - тому й не винуватьте себе дарма. Це зайве й нічому не допоможе. Тільки вимучить і забере сили. Тож навіщо? Ви вже самі себе покарали - ціми наслідками. Більше карати не варто. Ви ж для того себе і мучите цією виною? Щоб спокутувати?

цитата:

чоловік і рідні це вже пережили, а я не можу, не хочу їх обтяжувати

Але ж вони Ваші близькі й турбуються за Вас - дайте їм можливість проявити справжню любов та турботу до Вас. І для них це буде краще, і для Вас легше. Невже Ви вважаєте, що їм буде приємніше дивитись на Ваш сум і страждання, які не сховати все одно, ніж просто вислухати Вас та підтримати?!

цитата:

Сум дуже сильний. Почуття провини...Я ж перестала цінувати своє життя, знаєте відчуваю себе як 2/3 не на землі, тримає лише донька, якій я дуже потрібна

А щоб на це все сказали Ваші дітки, які не народились, якщо б взнали про Ваш психологічний стан?

цитата:

Як себе вернути до повноцінного життя?

Психотерапія з психологом може це значно прискорити. Тим більше, що існують спеціальні техніки, які допоможуть Вам вибачити себе і побачити новий сенс у своєму житті. Це можна зробити і по скайпу або телеграм.