Депресія

Відчуття ніби я тону в ямі проблем і не можу вибратись, я задихаюсь, я вже не маю сил вставати і йти далі. Все почалось з того, що я закінчила коледж - це останній мій світлий і приємний період життя. Відразу після випускного, мені зрадив мій хлопець, це було дуже важко морально пережити, відчуття що це мене зламало ще колись і рана так і не загоїлась, ніби я в цьому стані і залишилась. Але справа у тому, що я ніби не любила ту людину, що для мене це була залежність, і коли людина пропала, почалась ломка Після чого я переїхала в інше місто, завела нових друзів, знайомства і за короткий термін забула про все З того моменту пройшло півтора роки. У мене вже майже рік як нові стосунки, напевно, саме вони дають мені ще сили жити Я постійно не можу знайти роботу, я не знаю куди мені подітись, відчуття ніби я просто не потрібна у цьому світі, ніби, я не несу якийсь сенс. Я не бачу сенсу прокидатись і щось робити, я не маю чому радіти, я довго трималась, але сьогодні я вже просто сіла і розривалась, я не маю сил більше боротись, щось шукати, я не маю вже друзів, нові знайомства це не ту люди з якими мені хочеться спілкуватись, вони не розвиваються і не цікаві, відчуття ніби я в цьому містові чужа, окрім хлопця в мене тут нікого і нічого Я просто не бачу сенсу жити