Не бачу сенсу життя, не розумію чого хочу.

Здається, що живу не своїм життям, адже все що було, нібі то це не мої прийняті рішення. Зараз задумалася, що насправді хочу, але не можу відповісти на це запитання. В лютому познойомилася з хлопцем за рекомндаціями мами, але не впевнена, що мені на той час та взагалі зараз потрібні стосунки. Дуже хочеться поділитися, що в мене твориться на душі, але не можу це зробити навіть з близькою для мене людиною - мамаю. Вона мене не розуміє, адже коли я ділюся з нею своїми думками, захопленнями та іншим, мама висміює, каже, що в мене не повинні бути такі захоплення чи хоббі, такі думки, та починає ставити себе, свої захоплення до прикладу. Мені від цього дуже важко, важко, що мене не розуміють, а коли нібіти хоче зрозуміти починає зрівнювати з собою. Останнім часом в мене з мамою дуже часто виникають конфлікти, бо на її думку, я нічого не вмію, нічого не можу. Я вже 7 років живу окремо від неї, але коли приїджаю в гості, все роблю як вона хоче, всерівно не так. Мама ображається, коли я не розповідаю їй про своє життя, а коли я наважуюся розповісти, виходе я живу не так, як треба. Звідси постають питання, чи вірно я живу? Як треба правильно жити? Що зробити, щоб не було конфлікту з мамою та вона вже нарешті змогла сказати, що я живу правильним життям. З чого почати, я не розумію, тому і звернулася. Заздалегідь, дякую за допомогу.