Що робити в цій ситуації?

Я зустрічаюся з хлопцем більше 1 року. На початку відносин я отримувала дуже багато турботи, уваги, підтримки. Через 8 місяців ми почали жити разом. У нас почали з’являтися конфлікти, непорозуміння, сварки. Коли почалася війна, ми повернулися в своє місто до своїх батьків, поки не живемо разом. І ситуація кардинально змінилася, за 2 тижні бачилися всього один раз, з моєї ініціативи. При зустрічі подарував великий букет квітів (на жіночий день), але спілкування було мало. Я постійно задавала питання собі, шо ж не так. Чому я стала байдужа йому. Чому я чекаю на його повідомлення, на приїзд аж більше 10 днів. І коли я запитую, коли він приїде, його відповідь - «та ще ж зустрінемося». Чому коли я кажу, що мені важко зараз, що потребую більше уваги, турботи, він каже - «не накручуй себе». Чому його «привіт, як ти» стало таке холодне і фальшиве. Чому коли я телефоную щоб поговорити з ним, він при друзях у відповідь до мене - «а шо ти хочеш». Чому коли я говорю правду і вибачаюся за незручність, я чую у відповідь - «мені здається, що ти брешеш». Чому коли я прошу про підтримку для моєї сім’ї, мені відповідають - «головний хазяїн пішов, і чого я маю тепер бути з вами», (адже мій тато пішов в тероборону) Чому я чую - «якщо щось треба я допоможу» , а у висновку це пусті слова. Чому коли я вкотре питаю чи вінприїде, я чую - «ну якшо ти вийдеш, то добре», а у висновку не приїжджає. Чому коли я кажу, що ми рідко бачимося, у відповідь - «менІ просто лінь їхати». Чому коли з’явилася можливість побачитися, поспілкуватися, він говорить -«мені потрібно раніше додому». Чому у такий складний час, він проводить більше часу зі своїми друзями, з якими тільки недавно почав добре спілкуватися, а у відповідь я чую - «не рівняй себе до них» - тобто я не заслуговую стільки уваги, як до них. І таких «чому» ще є дуже багато. Можливо проблема в мені? Що я занадто привязалася? Як поводити себе в такій ситуації? Чи вважаються такі стосунки здоровими?