Live:
Вікторія Ігорівна Слюсаренко (Верхолаз)
Вікторія Ігорівна Слюсаренко (Верхолаз) 11 minutes тому: «Добрий день, Це важко звісно. Можливо Ви б могли сформувати, яке у Вас питання до психологів ? Важливо не загнати себе в позицію, де Ви жертва. Це важче,якщо Ви залежите від »
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 46 minutes тому: «цитата: «Шкода - про забраний телефон» Жалкуєте, це зрозуміло. А як себе поводите по відношенню до себе? Що робите із цим почуттям? Можливо, вважаєте, що син ще маленький, неспро»
question author 1 hour тому: «Реакція на відповідь № 391524 для Ирина Константиновна Зубиашвили так я все розумію і розумію яка він людина,можливо спробувати знов поговорити з»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Niko Age: 34

Не верю в свои силы

Не могу понять, откуда у меня такое неверие в себя. Я прекрасно училась в школе, институте, везде с отличием. Родители никогда не давили и не принуждали, училась сама с охотой. После института легко нашла работу по специальности, работа, как и учеба, давалась легко, за 12 лет непрерывного стажа 2 раза меняла компании, получала повышения, на последнем месте работы дослужилась до довольно высокой должности. Работала я всегда много и овертайм, часто получала похвалу и премии, работа всегда была для меня на первом месте, но проработав 4 года, уволилась по собственному - показалось, что перестала развиваться. Я легко нашла новую работу, в похожей сфере, но на другом направлении. Но проработала я на новом месте всего 2 дня - началась война. Ну а дальше - мой личный ад. Слава Богу, все близкие живы-здоровы, жилье целое, но я осталась без работы. И это для меня трагедия. Эта компания на второй день войны сообщила, что в новых сотрудниках не нуждается, моя бывшая компания вообще закрылась. Из-за войны вся наша сфера, связанная с общественной деятельностью, очень сильно потерпела. Вакансий почти нет, на одно место 70 человек, зп средняя уменьшилась в 3-4 раза. Да и на эти копейки я так и не смогла устроиться со своим блестящим послужным списком. Решила - пойти учится в абсолютно новую для меня сферу - IT. Вроде, норм пошло, но переживаю, что курсов 3-месячных недостаточно , чтобы стать классным спецом. Моя прекрасная семья: муж, родители, многочисленные друзья ( в тч бывшие коллеги) меня очень поддерживают, семья в том числе и финансово, верят в меня и не сомневаются, что я, как и в учебе, и прошлой работе, добьюсь успеха и в новой сфере, все быстро схвачу, а учусь, но меня атакуют страхи и мысли о том, что я так и не устроюсь больше на работу - ни по новой профессии, ни по старой. Ловлю себя на мысли, что страшно завидую людям, которые ходят на работу сейчас каждый день, казню себя за эту зависть, изъедаю изнутри, доизъедалась до гастрита. Раньше у меня такого не наблюдалось - я всегда считала себя классным спецом, еще в универе знала, что я легко найду работу. Сейчас кажется, что вообще ничего не могу. Как справиться с этим и снова поверить в себя?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?