«Бажаєш змін — дій! Якщо постійно лише чекати та сподіватися, можна залиш...»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Somesnow79 Age: 15

Я хочу назад в тіло, у мене немає емоцій, пусто, маріонетка.

Не знаю як це описати, бо я себе не розумію. Це звучить як проблема на рівному місці і повна маячня, але це те, що я почуваю останнім часом. Я точно не знаю як давно це почалось, останні місяці активно. Я все життя жила закутана в своє тіло, десь глибоко: мені не було нудно, я емоційно перенавантажувалась. А потім мене вивернули. Я взагалі десь не в тілі знаходжусь, це не мої думки, їх фундамент пустий. Як персонаж кіно, пустий персонаж. Мені тепер тому легко щось внушити, і я цього боюсь. Я переймаю від інших людей мимоволі. Потім починаю думати як вони, наче вони в мене заселились, це роль якої хочеться позбутись. А я дивлюсь на це все зі сторони, і боюсь що це "я" може бути знищено вщент. Я можу перейняти багато чого, ось лиш частина: погляди, гендер, манера. І переймання гендеру є нестерпною роллю у двох випадках, просто один з них вважається нормальним. Хоча й те, й те приносить страждання і є ненормальним, я раніше просто жила. Раніше я нічого не переймала, бо у мене були емоції. Емоції грали роль захисту, я знаходилась глибоко в собі і звідти дивлюсь на світ, який є небезпечним і поглинаючим. Раніше й світло було надмірно яскравим. Я себе не впізнаю, а на своє минуле дивлюсь як на іншу людинв. А тепер у мене сильна нудьга, хоча саме життя таке ж саме, раніше мені не було нудно. Можна було хоч все забрати і змусити просто сидіти годинами не рухаючись, у мене всеодно буде чим зайнятись(фантазії або схема). Тепер там пусто, "там" тому що я не в тілі, раніше я купалась в емоціях. Мені нічого не приносить задоволення як такого, або поверхнево. Я не можу в щось дійсно заглибитись, мені до поверхні доторкнутись важко. Я плакати можу, але по-справжньому не проживаю, і це миттєво проходить. Я не вмію любити. Думка йде з пустоти, я не розумію її фундаменту—це роль яка мене поглинула. Дивлюсь на моїх батьків, і мені здається, що вони теж маріонетки.
Так от, я хочу якось вирішити цю проблему і жити як раніше, і я надіюсь що це вийде самостійно. І так проблеми ще з моїми розбиратись, мене до психолога не поведуть.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?